Автор: Ольга Береснєва

⚡️Чому це так важко?
Чому ніхто про це не говорить?

👉Про що ти мені розповідаєш, питаю я дорослу та досвідчену спортсменку на консультації?

⚡️Я говорю не про навантаження на тренуванні, не про тривогу перед змаганнями. За більш ніж 20 річним стажем тренувань, я добре навчилася це проходити, та навіть вже кайфую від цих емоцій на змаганнях.

Я кажу чому ніхто не говорить як це важко проживати, коли нічого не виходить, коли травма за травмою йдуть, коли сам вже в відчаї, тут ще і тренер нервує, та я розумію його, але мені від цього тільки гірше.

Так, я не здаюся, навпаки кожен раз проходжу це, переборюю себе, після тренування йду на реабілітацію, тримаю дисципліну, тримаю вагу і так все по колу.

Але чому не кажуть, що навіть бути мотивованим весь час не реально, що більшість часу це не поїздки за кордон, а постійні повторюючи дії по колу?

А потім ще і купа запитань:

⚡️А чого я досягла?
⚡️А це тількі в мене не виходить щось?
⚡️ А що буде після спорту? А я ще не створила родину, не народила дитину.
⚡️А як знайти чоловіка?
⚡️А як взагалі далі?

І я не можу втекти від цих запитань.

👉Так ти повністю права.

Не можливо бути весь час мотивованим. В решті решт спортивна карʼєра становиться просто роботаю, за яку вам платять гроші, а ходить на роботу і бажати «рвати все на собі» кожен день, не реально.

Історії з мотивацією дуже гарно лягають для підлітків, але не для досвідчених спортсменів.

👉Так ти права, що з роками стає більше рутини- Тренування-Лікування-Змагання.

👉Так ти права, що ніхто не знає як тобі боляче кожен день. Але якщо ти програєш обовʼязково напишуть «куди держава витратила гроші»?

👉Так ти права, що з роками усвідомлення стає більше і розуміння, що спорт швидко закінчується приходить особливо гостріше.

А з цим усвідомленням приходять інші питання. Куди рухатися далі?

👉Ти повністю права. Так це ціна професійного спорту.

👉А якщо в підлітковому віці тобі сказали би це все, ти би звернула з обраного шляху?

Пауза….

⚡️Ні. Не звернула би.

👉Так! Молодец!

Тобі зараз важливо, щоб хтось тебе зрозумів і просто побув поруч.

Ти знаєш, що справишся, ти навіть знаєш що в тебе є всі шанси завершити гарно карʼєру (що дано малої кількості спортсменів).

Але тобі так важливо відчути, що хтось поділяє все те що ти відчуваєш ?

⚡️Так (з великим видихом каже спортсменка)

⚡️Дякую вам. Що просто почули. Я не хотіла йти на консультацію спочатку, бо думала, що будуть грузити «цілями, мотивацією, медалями»

Навіщо це мені? Я вмію досягати, але я також людина, якій іноді буває дуже важко.

Частина 4

Стресостійкий спортсмен це результат комплексної роботи над собою.

Це досвід якій складається із много річних тренувань та змагань👉на яких спортсмен не тількі здобуває досвід, а ще і зростає (на своїх помилках, програшах, перемогах)

Це не вроджена якість. Людина не народжується ВОЇНОМ/СПОРТСМЕНОМ!

Людина стає стресостійким завдяки:

1-Достатньо опорним та емоційно дорослим батькам (не плутать з віком)

Які вміють змалечку витримувати емоції дитини, та давати їй емоційний захист.

Якщо цього не було, нажаль дитина формується наповнена страхами та тривогою.

Дитина починає все контролювати, бо боїться несподіванок, та якщо щось йде не так вони не вміють з цим справлятися, бо батьки не дали такого досвіду та підтримки.

Також в них присутнє «магічне мислення» (якщо старатися то буде все добре, чи я повинна весь час показувати гарний результат, коли є результат «я нормальна» коли не має «я нікчема»)

2-Емоційної витримки та досвідченості тренера.

Особливо це важливо для першого тренера.
Якщо спеціаліст занадто бурно реагує на помилки та програши дітей спортсменів, то це буде відкладатися в дитячий психіці як:

⚡️страх помилки;
⚡️страх критики;
⚡️страх змагань;
⚡️страх перед тренером;
⚡️не бажання ходити на секцію спорту.

3-Здоровий колектив.
В нездоровому колективі де «нормально» займатися булінгом та принижувати молодших – не може формуватися здорова психіка дитини.

Та звісно не закладається стресостійкість.
Навпаки молодшим дітям страшно навіть йти до секції спорту.

4-Здорові обставини.
Що це таке?!

Постійно працюючий бассейн, зал, достатньо інвентарю і тому подібно.

Якщо спортсмен починає займатися спортом, а басейн закривають через нестачу грошей, чи майданчик перебудовують на щось інше і дітей просто розпускають, то це не просто фіаско для міста та країни.

Тому що дитина в спорті, це перша ознака здорової ментально та фізично нації. (Краще нехай дитина займається спортом, ніж з пивом гуляє десь)

Коли нестабільно працюють заклади, дитина просто не може отримувати нормальний досвід формування фізичних, психологічних та емоційних навичок, які формуються в постійному режимі тренувань та змагань.

5-Відсутність змагального досвіду.
Чим раніше дитина почне приймати участь в змаганнях тим краще для психіки дитині (звісно враховуємо спочатку Здоровье дитини)

Змагання це завжди стрес, але якщо дитина почне в здорових умовах (де підтримують батьки та тренер бажання змагатися, а не результат в дитині) приймати регулярно участь в змаганнях, та отримувати зворотній звʼязок, що в неї гарно вийшло, то ми будемо мати багато шансів на формування стабільної стресостійкості у спортсмена.

Можу сказити одне, якщо спортсмен починає змагатися в 14-15 років, то його тривога, страхи та очікування від себе настільки високі, що такий спортсмен, просто не може справитися з емоціями.
І психолог тут вам не допоможе.
ДОСВІД змагань не можливо замінити консультацій з психологом!

Я бачила багато підлітків які покинули спорт із за того, що вони отримала занадто пізно змагальний досвід.

6-Сила самого спортсмена!
Сила психологічна! Здоровий гнів та агресія.
Гнів дає сили, агресія це вміння брати «своє» (місце в збірної, медаль, кваліфікацію і т.п)

Якщо дитина занадто чутлива, вразлива, то не треба її змушувати займатися професійним спортом.

Зараз достатньо багато видів спорту, де можна просто насолоджуватися, будувати красиве тіло, отримувати досвід дисципліни та навичок саморозвитку.

P.S- не завжди треба мати психологічні знання, щоб допомогти дитині бути стресостійким, але так важливо мати велике серце і бути ЗА СВОЮ дитину та учня.
Бути ЗА дитину, та учня це не означає «потакати»всім примхам, це означає поважати себе та дитину. А час, зусилля, досвід та ваша підтримка допоможуть маленькому спортсмену стати Великим професіональним, стресостійким Воїном спортсменом!

Проводжу семінар по спортивній психології для батьків.

Одна з учасниць задає питання.

⚡️Мій син рідко займає призові місця.
Ми його ніколи не критикували, навпаки підтримуємо, не змушуємо займатися.
Після його 10/ 12 міст на змаганнях ми навіть питаємо: «Ти точно хочеш займатися спортом?»

Він відповідає👌так.
Він сам біжить займатися. Сам встає на 7 ранку та йде на тренування.

⚡️Підкажіть як нам правильно його підтримувати?

(Що ми бачимо? Прекрасний приклад батьків, які піклуються про свою дитину)

👉Відповідь.

Супер питання. Бо більшість батьків «поспішають» з очікуванням результатів від своєї дитини.

Важливо спочатку визначитися.
Для чого ми, як батьки водимо дитину в секцію спорту?

Якщо первинна ціль 🎯 РЕЗУЛЬТАТ, то ви всі вже програли.

Бо результат залежить не тільки від вас батьків, вашої дитині, він на 50% залежить від гарного фахівця тренера, а ще і від низки багатьох обставин.
Тому спочатку краще ставите на те❗️ЩО ВАША дитина отримує:

⚡️Досвід дисципліни (кожен день йти на тренування на 7.00, це вже навичка бути дисциплінованим)

⚡️Досвід досягнення цілій.

⚡️Досвід невдач, програшів, та помилок.
Чим раніше дитина отримає здоровий досвід справлятися з почуттями болі, розчарування, від невдач, тим краще в нього буде формуватися стресостійкість та навіть впевненість в собі.

(Бо невдачі та помилки будуть на всьому протязі нашого життя. Питання в тому як ми їх проходимо. Вчимося та зростаємо чи знецінюємо себе та картаємо?!)

⚡️Більшу соціалізацію.

⚡️Досвід конкуренції.

⚡️Відчуття подолання.

⚡️Вміння боротися за себе (і не важливо яке місце займає ваша дитина, те що він прийшов на змагання долає страх, тривогу, стрес, при цьому виступає, це вже перемога!)

⚡️Вміння справлятися з почуттями.

⚡️По здоровому зайнятий час.

⚡️Ваша (батьків) впевненість, що дитина в безпеці. Не на вулиці, не знай де, а на тренуванні.

В цілому можу ще багато зробити переліків. Але давайте зупинимось.

Для чого я все це перераховувала?

Для того, щоб ви пояснювали вашої дитині, що вона/ він отримує завдяки спорту.

✅Показували дитині, що він вже зараз отримує дуже цінний досвід для життя.
✅Показувати як ви пишаєтеся своїм сином, що він не здається, а пробує ще раз і ще.
✅Показувати, що завдяки спорту він зараз закладає навички Переможця.
✅Показувати дитині, що його почуття (коли зайняв 10 місце) цілком нормальні і ви їх приймаєте (смуток, розпач)
✅Показуєте захист дитині, що ви поруч з ним в будь яких ситуаціях!

P.S-Дякую за приклад батьків, якім не байдужі почуття дитини, які не женуться за медалями з малечку, які приймають свою дитину та люблять не за щось (досягнення чи оцінки в школі), а за те що в них є дитина!

⚡️Чому я не можу прийняти це?

Питає мама спортсмена якій виграв Чемпіонат України серед дорослих (в 16 років) і вирішив покинути спорт.

Тренер та батьки в шоці. Всі не можуть зрозуміти, що раптом сталося.

Може йому хтось наговорив поганого? (Батьки вигадують багато чого, але саме найголовніше, вони так і не зробили.)

Вони не поговорили зі своє дитиною відверто (по душам)

Навіть гірше, всі настільки не могли прийняти цей факт, що почали використовували:

⚡️Маніпуляції ( от будеш далі тренуватися, ми тобі купимо, машину)

⚡️Звинувачення (як ти можеш покинути спорт? Ти не маєш право підвести нас, тренера, країну)

⚡️Катастрафізацію (Ми всі втратили майбутнього Олімпійського чемпіона, а країна втратила пошану)

⚡️Почуття провини/ стид. (Ти зробив нам боляче, ми страдаємо всі із-за твого рішення, подивись які ми пригніченні ходимо, та відчуй провину та стид)

Якщо коротко, то тренер та батьки використали всі можливі емоційні не здорові впливі на підлітка 16 років.

Но❗️❗️❗️ Ніхто не сів і навіть не подумав поспілкуватися з хлопцем та почути його.
Тому що жоден професійний спортсмен НЕ покидає спорт «миттєво» (якщо ми не маємо на увазі трагічну травму)

В цій ситуації всі (мама / тато / тренер) ДУМАЛИ про себе, а не про спортсмена.

👉Якої допомоги Ви хочете від мене, питаю маму, яка в сльозах.

⚡️Я хочу щоб ви повернули мого сина в професійний спорт. Інакше він пропаде.

👉Тобто ви просите мене стати частиною вашою маніпуляції з сином і навіть не дізнавшись чому ваш син так вирішив, повернути його (без його бажання) в професійний спорт?!

⚡️Мені казали, що ви «прямолінійна», але настільки?

👉Пауза. Даю час мамі зрозуміти, що психолог це не інструмент для маніпуляцій.

Так я кажу прямо, щоб ви змогли побачити картину в цілому.

✔️Якщо ваш син витримав такий емоційний натиск і не повернувся на тренування, це каже про те, що він давно вирішив, покинути спорт. Просто ви це не хотіли знати та бачити, от він вам і не говорив.
А те що він виграв Чемпіонат України, скоріш за все говорить, що він відпустив себе емоційно, бо знав, що буде покидати спорт.

✔️Зараз ви в відчаї і намагаєтесь використовувати все, що можна, щоб тільки не втрати що?!

⚡️Як що? Він може стати Чемпіоном Олімпійських ігор.

👉Не факт. Ваш син займається травмонебезпечним видом спорту, він молодий, він може захотіти покинути спорт і через 2 роки, та коли завгодно.

Тому скоріш ви повірили, що він може стати Олімпійським чемпіоном.
А стане він їм чи ні, ми всі не знаємо. Це велика лотерея. Тут мало тільки багато «пахати», тут ще потрібні 1000 обставин зійтись, щоб отримати медаль.

Тому запитаю ще раз, (бачу як сльози ще більше йдуть у мами)
Якби ш то ваші сльози могли говорити, щоб вони сказали?

⚡️Що я стільки віддала заради цієї медалі.
✔️Я його привела на спорт,
✔️Я його відвозила на 6 ранку на тренування,
✔️Я його чекала по 2-3 години, поки він тренувався,
✔️Я його збирала на змагання,
✔️Я його чекала дома після змагань,
✔️Я обирала вкладати гроші в нього, а не в свої бажання,
✔️Це все я!!!!
(С великим видихом випалила мама, та навіть трошки розслабилася)

👉Так ви зробили велику роботу! Велику роботу мами, яка віддавалася на всі 💯 заради результата сина🎯 це правда.
Але ви не отримали за це того чого бажали?

⚡️Так.

👉І зараз ви злитесь на сина, за те що не дав вам того, що ви хотіли?

⚡️Так.

👉Співчуваю вам. Ви зараз в стадії «заперечення» а гнів також вивільняється при «втраті», коли людина не може прийняти ще першу сходинку втрати.

Далі ще будуть стадії заперечення, гнів, торг, депресія/суму та прийняття.

До Мени ви прийшли з запитом «торга»
У нас не вийшло повернути сина в спорт, тоді ви вирішили, що може психолог допоможе нам.

👉Я допоможу, але не так, як ви бажаєте.
Можу вам допомогти прожити втрату, щоб прийти до себе та відокремитися від сина.

Через сина втілювали свої колись не здійснені бажання.

Коли син показував результати ви раділи та літали. А коли він захотів жити своїми бажаннями та виборами вас «розірвало» та ваше минуле вас «наздогнало».

Частина 2

Переді мною був спокійний, охайний, достатньої впевнений в собі хлопець.

Він одразу обрав місце посеред кімнати, спокійно увійшов в кабінет та повністю розташував себе в кріслі.

В цілому я так собі його і уявляла.
Але побачивши в живу, ще більше захопилися цим хлопцем.

⚡️Добрий день. Я прийшов до вас, тому що мене попросили батьки.

👉Добрий день. Дякую, що прийшов.
Раз ти тут, то одразу хочу попередити:

✔️Я не буду тебе «переконувати» повернутися в спорт. Бо бачу ти зробив свій вибір свідомо.

(Хлопець тримав себе вільно та впевненно в собі, це говорить, що він приймав рішення ще давно, а зараз знаходиться в стадії повного прийняття свого вибору)

✔️Ми тут для того, щоб розібрати ситуацію та допомогти всім сторонам (тренер / батьки / хлопець ) знайти взаєморозуміння.

⚡️Так ?! А я думав ви будете мене переконувати повернутися в професійний спорт.

👉Навіщо?

⚡️Пауза.. Ну так всі зараз роблять.

👉Напевно в них є свої причини це робить. Але вони дорослі люди і зможуть дати раду своїм почуттям. Давай краще поговоримо про тебе.
Ти зараз для мене важливий.

⚡️Знов здивування.

(Шкода хлопця, він і не знає, що таке співчуття. 🫂 скоріш за все йому прийшлось рано стати дорослим, бо не було того, хто був спиною та опорою для нього)

👉Можеш розказати мені свою історію?

⚡️Так можу. Ви перша хто взагалі спитав мене спокійно.

Я давно прийняв рішення покинути спорт. Спочатку було здорово, цікаво, нові емоції, а з роками тренувань, я зрозумів, що нічого нового не має в моєму житті. Ти просто вдосконалюєш свої здібності, виступають на змаганнях і все знов по колу.
Я хотів с кимось поговорити про це.
Але з ким?

Тренер в своєму процесі. Мама повністю захоплена рутіной та очікуванням моїх результатів. Папа весь час на роботі, а коли приходить він в собі і поговорити з ним серйозно не можливо.
Їм всім потрібні мої результати, а не я.

Тоді я почав шукати себе. Рік я не знав, чого хочу, але я пробував різні курси та заклади наскільки це було реально з графіком тренувань.
З рештою я знайшов друзів та захоплення.
Ми разом ходимо в ІТ школу, та іноді в качалку.
Навіть там мені більш цікаво ніж в спорті.

А через 2 роки я остаточно прийняв рішення, покинути спорт. Та я вже знаю чим далі буду займатися.

👉Ого ти реально крутий! Думаю на тебе чекає Велике майбутнє!🎯💯🎉

⚡️Чому ви так вирішили? Я самий звичайний хлопець, як і всі інші.

👉Ні. Ти не звичайний хлопець.

✔️Спочатку ти почав «помічати», що тобі не подобається.
✔️Далі ти почав «думати», а що моє?
✔️Потім ти почав «шукати» своє.
Тим самим ще і знайшов друзів.
А коли остаточно зрозумів, що твоє 💪
✔️Ти вже прийняв рішення покинути спорт, не зважаючи на те, що розумів весь «штурм» якій буде зі сторони батьків.
✔️Ну і саме найголовніше ти спокійно витримав емоційний тиск на тебе.

Бо ти вже створив для себе коло «безпеки»
Це твої нові друзі з качалки та школи ІТ.
Тому ти зміг добре виступити на Чемпіонаті України та з легкістю піти зі спорту.

Все перерахували, чи щось забула?

⚡️Хлопець сміється. Ну все 😁ви явно на картах гадаєте?! Буду к вам ще приходити за «гаданням»

👉Та приходь просто на консультацію🙏
Але хочу з тобою проговорити твій шлях майбутній.
Скажи, в тебе є мрія?

⚡️Поки ні, але я хочу бути «потрібним» та допомагати людям.

👉Хочу с тобою домовитись ще про 3-4 консультації на протязі 3-5 місяців.

Ти переходиш в інше життя. Раніше в тебе були цілі по спорту, а зараз в тебе будуть просто більш цікавий час провождения. Це велика різниця.

Пропоную на протязі 2-3 місяців знайти свою нову ціль 🎯 та рухатися далі в той же самой дисципліні, але вже в задоволення.

⚡️- Мені підходить.

P.S- зараз цьому хлопцю 20 років і він вже працює на достатньо високій посаді, допомогає у війні. Він доклав зусиль в розробки спеціальних програм та дронів.
Його бажання бути «потрібним» та «допомагати» здійснюється в повній мірі.
В візьких кругах його ім’я гарно знають😉.

Спитала мене одна з мам на лекції по «Спортивній психології для батьків»

👉Поганого нічого немає відповідаю мамі.
Але давайте розберемося.

Звісно пишатися своєю дитиною це прекрасно.
Але асоціювати його перемоги з собою не треба.
Важливо взяти собі частину досягнень вашої дитини.
Бо ❗️
🔺гени 🧬 ваши,
🔺грошовий вклад,
🔺ресурсний, часовий, емоційний також ваш.

Тому ви маєте повне право взяти собі частину перемоги та присвоїти собі!

І тут би все… порадіти за свою дитину, та жити далі. Але деякі батьки починають залежить від результатів своєї дитини.

Їх життя стає «злитим» з життям дитини, та залежним від його результатів на змаганнях.

Тим паче, коли тренер каже:
«У вашої дівчинки чи хлопчика талант, треба його розвивати».

І тут частіше за все є пастка.
Батьки занадто пірнають в тренувальний процес дитини.
Особливо коли вони так вкладаються.

А чим більше ми вкладаємо, тим більше очікуємо сатисфакції. (Наскільки вклали- настільки хочу отримати)

А коли ми кажемо про батьків на які плечі зараз лягає все:

✔️Лікування,
✔️Екіпіровка,
✔️Сплата спортивних сборів,
✔️Змагання,
✔️Доп. поміч (массаж, остеопат, лікар і т.п)
✔️Бути психологом, для своє дитини (витримувати сльози, відчай, мотивувати і т.п)
✔️Бути нутріціологом (купляти, готувати, допомогати тримати дієту)
Та ще купа супутніх питань вирішувати.

Тому звісно батьки починають «чекати» результат чи прийнані мати надію на покращення.
І з роками це стає частиною вашого життя.

Тому звісно «грім серед ясного неба», якщо ваш підліток раптом для вас каже:

📣 «я більше не хочу займатися професійно спортом».

Що тоді відбувається?

Ваше звичне життя руйнується вщерть.
А ви звісно не готові.

Велика частина вашого труда більше не потрібна. Та ще ви залишаєтесь в повному непорозумінні:
🙅‍♀️🙅Як так?

Звісно спочатку багато емоцій.

❗️І тут ВАЖЛИВО взяти паузу.

Не переконувати дитину повернутися в спорт, не викидати емоції на дитину чи тренера. А спочатку розібратися зі своїми почуттями, очікуванням та втратою надій.

Якщо батьки не в контакті зі своїми почуттями, то вони почнуть «боротися» зі своє дитиною.
Використовуючи все що можна.

Нажаль цей шлях в нікуди.

Якщо батьки все ж таки мають сили признати свою втрату надій та очікувань, признати свої страхи (А куди він піде? Так він на вулиці пропаде)
Та розібратися в ситуації, ставлячи дитину на перше місце.

А не думку тренера, чи свої амбіції, тоді ви зможете залишитесь з дитиною в контакті та порозумінні.

Зможете з часом вибудувати новий графік 📊 планів, цілей та сподівань.

І тоді ви зможете не повертатися до нереалізованих надій:
«А якщо б залишився в спорті, то став би Чемпіоном»
Це неправда. Ніхто не може знати, куди би ми дійшли.

Вмійте довіряти та чути свою дитину. Відслідковуйте свої «заліплення» в дитину.

У вас є ваше життя, ви не зможете його прожити за рахунок своєї дитини.

P.S- Майте своє життя. Та звертайтеся до фахівців, якщо відчуваєте, що вам важко справитися зі своїми почуттями.

Приклад Великого тренера, якій боровся за свого учня.

⚡️Я тренер.
Мій учень дорослий та досвідчений спортсмен.
Я бачу, що йому потрібен психолог, але він відмовляється йти на консультацію.

На тренуваннях він робить дуже складні вправи, але на змаганнях максимум на 60% розкриває свій потенціал.

Намагаюсь йому допомогти, читаю багато психологічної літератури, але він мене не завжди слухає.

Мені дуже шкода його, він дійсно старається, зараз відновлюється після важкої травми. Але після того, як він декілька разів програв, та він не відібрався на чемпіонат Світу, то він почав чахнути на очах.

(Одразу бачимо приклад гарного тренера, на якого можно спиратися, та довіряти.)

👉Ви великий тренер. Прийшли на консультацію заради учня. Ваш учень в надійних руках.

Нажаль так часто буває, те що говорить близька людина (батьки, тренер, лікар) спортсмен може не почути, але стоїть сказати🤨 майже теж саме психологу, чи зовсім чужий людині і спортсмен почує.

Розкажіть про спортсмена будь ласка.
(Тренер розповідає історію на 40 хвилин)

👉Почувала вас. По вашому описанню, ваш спортсмен дійсно не прийде до психолога, навіть і не намагайтеся його привести.
Він скоріше прийде до «бабкі гадалки», ніж до психолога.

⚡️Тренер сміється 🤣, та каже: «Як ви дізналися? Я вам про це не говорив, але він дійсно іноді ходить до гадалок».

👉Ви досить детально описали вашого учня. А я достатньо давно роблю свою справу.

⚡️Давайте я вам допоможу. Думаю ми зможемо справитися.

Найголовніше зараз це допомогти спортсмену прийняти, що:

✔️Він вже ніколи не буде таким як був до травми.
Прожити втрату, тих можливостей, кі в нього були до травми, та до коли він був молодий та енергетичний.

(Травма була операбельна, та наслідки великі)
Поки спортсмен бачить себе, тим ким він був в минулому, він витрачає сили на боротьбу. І його енергія уходить в нікуди.
(Дала техніки проживання втрати)

✔️Прийняти свій вік. Він може брати досвідом, гарно виточенною технікою, та сталевою витримкою на змаганнях, молодим спортсменам ще до цього зростати і зростати…

(Дала техніки як не завертати увагу на молодших хлопців на тренуванні, які просто рвуть все від своєї енергії та сили)

Спортсмен дивиться на молодих хлопців, розуміє, що йому так важко вже тринуватися, починає метатися, сумніватися в собі, картати себе, він не відновлюється як треба, а йому не можна ще так себе навантажувати.

І так він сам робить замкнуте коло, в якому він «зливає» тренувальний процес, що призводить до зневіри в себе та як наслідок повна невпевненість в собі.

✔️Почати дивитися не на зовнішню сторону
(хто, та як тренується, та хто що сказав, а дивитися на себе. Почати записувати свої маленьки перемоги.
Зробила для нього щоденник психологічний, якій ми домовились, що тренер дасть як нотатки від якогось знаменитого спортсмена, а не від психолога😉)

Дала всі рекомендації, та ми попрощалися.

👉Тренера не чула більше пів року.
Через 7 місяців дзвінок від тренера.

МИ ВИГРАЛИ ЗОЛОТО 🥇На ЧЕМПІОНАТІ ЄВРОПИ.
Та стали майже самими віковими спортсменами в України, хто зміг це зробити!

Ми не все зробили, що ви дали, але навіть частина нам допомогла.

👉Це ваш великий труд зі спортсменом.
Вітаю вас! Ви обидва витримали важкий етап та не задались. Дуже рада за вас.

Я не можу зосередитися на змаганнях, думки весь час десь в іншому місті. В голові туман. Говорить мені хлопець 17 років.

⚡️Навчить мене бути сфокусованим на змаганнях.

👉А раніше ти міг бути сконцентрованим на змаганнях?
(Перевіряю его тривожність. Тривожні діти/ підлітки погано концентруються під час змагань)

⚡️Раніше було краще, ніж зараз. Зараз зовсім розгублений, та весь час в якісь думках.

(Вже бачимо, що «запит» клієнта, не про фокус уваги. Важко концентрувати увагу не із-за того, що він не вміє це робити, а із-за того, що він щось не зміг прийняти та прожити в минулому досвіді)

👉Ти кажеш, раніше ти міг концентруватися, бути сфокусованим на змаганнях, можеш розповісти, що сталося з того часу?

Коментую: Якщо не має порушень уваги, різних діагнозів, то твоя психіка просто почала захищати тебе від чогось неприємного в твоєму житті.

⚡️Це почалось, коли всі очікували від мені, ( і я сам), що я виконаю норматив Майстера спорту. Я стільки вклав в свою підготовку, так багато працював, але я не виконав норматив.

Потім я захворів. Потім батьки повторювали багато разів, що все в мене вийде.

(Найчастіша несвідома помилка батьків, вони думають, що так допомагають, але тим самим тільки посилюють хвилювання дитини, та думки, що «я не справився»)

А потім був відпочинок між сезонами. Далі були змагання і я погано виступив.

(Після хвороби і відпочинку це нормаль не виходити на пік свого результату, але спортсмен цього не знав, це тренеру важливо пояснювати!)

👉Я зрозуміла. Напевно ти став боятися показати поганий результат, та хвилюватися, що не виконаєш «МС»

⚡️Так.

👉Психіка завжди нас захищає.

Тобі страшно, ти хвилюєшся сильно, тому фокус уваги уходить, з того міста де тобі:
✔️погано,
✔️страшно,
✔️боляче за результат,
✔️а ще, я думаю ти відчуваєш сором?!

⚡️Звідки ви знаєте?

👉Коли думки розбігаються на змаганнях, це говорить про внутрішню велику напругу.

Твій страх не в тому, що ти можеш програти, ти як спортсмен це і так розумінь. Не в тому, що можешь не оправдати сподівання батьків та тренера.
А в СОРОМЕ !

Я не такій як вони. Вони виконали норматив МС, а я ні. Я не гідний тут бути (на змаганнях), тому думки і розбігаються.
Тілом ти на змаганнях, а ментально ти не тут. Хочеться втекти.

⚡️Ви читаєте мої думки?

👉Ні. Роблю свою роботу.

👉Пропоную спочатку почати працювати не над «Фокусом уваги»

А над тим, щоб:

🎯прийняти свій минулий виступ.
❗️прожити його.
🎯перестати себе звинувачувати.
❗️побачити реальну картину. Що не всі, хто змагаються вже майстри спорту.
🎯побудувати план маленьких перемог.
❗️знизити тривогу перед змаганнями.
🎯навчитися змагатися, без привʼязок до нормативів. Бути в потоці.

⚡️Мені подобається ідея. Давайте працювати.

⚡️Я взагалі не розумію на віщо я тут?

👉А як же ти прийшла на консультацію?

(Переді мною достатньо доросла спортсменка 22 рокі, яка добре усвідомлює куди йшла. Ми вже бачимо внутрішній конфлікт- раз вона прийшла, то частина неї хоче допомоги, але є великий критикуючий внутрішній процес, якій говорить «навіщо це все?»)

⚡️Мені тренер сказав, до вас прийти.

Та мовчить (закрилась)

(Наглядно бачимо уникающий тип привʼязаності. Не тому, що мовчить, а тому що прийшла, але закрилася. Хоче допомоги, але не може покластися на когось, бо був досвід болючий.)

👉Розумію. Дякую, що прийшла.

Пауза. Всі мовчать.
Гімнастка важко витримує паузу, очі весь час дивляться в інші сторни, тільки не на мене.

(Паузи самі золоті проміжки часу в консультації, не спішить їх заповнювати, спостерігайте за клієнтом)

👉Я бачу ти треш руку, а на правій руці в тебе мозолі. Не знизу руки, а зверху.

Як давно в тебе булімія?

⚡️Звідки ви знаєте? Зі страхом в очах питає вона?

👉Такі мазолі можливі від тертя пальців ведучої руки об гортань. Ти займаєшся силовим видом спорту.

Напевно схильна до набору ваги. Сідала на дієти, але їсти дуже хочеться після силових вправ. Особливо перед циклом жіночім.

⚡️Так це правда. Спочатку я визвала рвоту, після того, як багато зʼїла на свята, а потім почала робити це весь час.
Вже 7 років я не можу зупинитися.

👉 Але ти робиш це не тільки із-за ваги, на деякий час ти так скидаєш велику внутрішню напругу. Якій доволі багато в тебе.

⚡️Так я завжди сильно хвилювалися перед змаганнями. А потім вже почала не витримувати.

👉А що с твоєю мамою? Де вона?

(Якщо дівчинка завжди хвилювалася, та продовжила займатися спортом, це говорить, що її почуття ні кому були не потрібні.)

(Також булімія, часто повʼязана з розривом контакту з мамою, коли дитину залишають на одинці зі своїми почуттями. На прикладі дівчини ми бачимо, чуттєвий склад психіки, яка піддавалася стресу, якій не могла опанувати, а мама жила своїм життям, дитина не могла роз положити свої емоції у безпечному місці.)

⚡️Мама є, але їй все одно, що зі мной. Вона питає мене, а коли я хочу поділитися, їй все не має часу на мене. А тренеру, я не можу сказати, бо він прагне весь час результатів.

👉Співчуваю тобі. Ти зовсім сама залишилися.

І коли багато почуттів, вони затоплюють тебе, ти вживаєш багато їжи, а потім так звільняєшся від їжи та надлишку почуттів.

Але це замкнуте коло.

Ти готова лікуватися? Нажаль ця подорож буде довгою. Ти готова піти разом, та вийти з цього кола?

⚡️ Так, я вже втомилась від всього, зі сльозами на очах говорить спортсменка. Я вже не хочу навіть виступати. Але я хочу допомогти собі.