Автор: Ольга Береснєва

Спочатку розберемося в чому різниця?

Коли потрапляє в відчуття провини, він відчуває себе себе:

👉Поганим,
👉Слабким,
👉Не здарою,
👉Не здатним показати результат.

Той, хто відчуває провину за помилку чи погіршений результат, вже віддає право іншому бути краще за нього.

Провина призводить до само знецінення.
А само знецінення призводить до страху перед змаганнями.

Та якщо використовувати в вихованні спортсмена:

❌почуття провини,
❌звинувачення,
❌претензії,
❌скидання своєї відповідальності ( тренер також відповідає за результат спортсмена),

то спортсмен після поразки чи помилки потрапляє в відчуття стида / провини,
та автоматично входить в трикутник👉 Жертва / Переслідувач / Рятівник.⛑️

А ці всі ролі ДИТЯЧИ!

А ще гірше, що в цій позиції не можливо подивитися на ситуацію, та зробити аналіз.
В цій позиції є тільки злість, звинувачення та відчай.

Чому в спорті так важливо виходити із позиції ЖЕРТВИ ?

Бо «дійти» до дорослого віку в професійному спорті не так просто, а ще і змагатися на рівних зі світовими лідерами, то вже рівень ОСОБИСТОСТІ яка :

⚡️знає свої сильні та слабкі сторони,
⚡️вміє регулювати свій емоційний стан на змаганнях,
⚡️вірить в себе та свою зроблену роботу.

Це ніяк не рівень дорослого спортсмена якій внутрішньо «дитина».

Але що робити якщо досвід «звинувачень, критики, знецінення» був в житті спортсмена з малечку?

✔️Як не потрапити в провину, коли зробив помилку на змаганнях (особливу дрібну)?
✔️Як вийти з цього кола, коли реакції на «помилку чи невдачу» вже автоматичні?

❗️Важливо ВИХОВУВАТИ спортсмена через відповідальність!

Що це таке?
Відповідальність не дорівнює = провині.

🎯ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ це:

⚡️повага до себе,
⚡️вміння признавати свої помилки (але без критики себе, без звинувачень та знецінення)
⚡️нести тільки своє, не брати на себе чуже.
(Тренер і за мене засмутився, з мене будуть глузувати і т.п)
⚡️приймати себе, та те що ви жива людина, яка може помилятися чи програвати.
⚡️проходити досвід того, що я щось зробив не так, але я можу це прийняти, пройти, подивитися, що я можу виправити.

Тому так важливо щоб батьки, а потім тренера вчили спортсмена відокремлювати відчуття провини від відповідальності!

Не маніпулювали звинуваченнями, а давали вибір спортсмену.

Говорили з ним, що таке відповідальність та гідність!

🎯Так ми отримуємо більше ДОРОСЛИХ СПОРТСМЕНІВ, які вміють витримувати тиск змагань та випробувань.

Під час змагань професійного спортсмена можуть відволікати різні фактори, які забирають фокус уваги і знижують результативність.

Ось основным з них:

1️⃣Відсутність впевненості в собі.( спортсмен хворів, мав травму чи просто не мав змоги гарно тренуватися)

2️⃣Страх поразки.

3️⃣Страх поганого результату.

( пункт 2 відрізняється від пункта 3 тим, що спортсмен має досвід бути регулярно на п'єдесталі, а страх поганого результату це коли спортсмен чекає на виконання нормативу чи радий покращеному результату, чи спортсмен йде на рекорд)

4️⃣Фізична перевтома.

5️⃣Психо/емоційна перенапруга.

(Ситуації різні. У підлітків втома в школі чи перенапруга на тренуванні, у дорослих може все завгодно забирати сили. Від сімейних питань до особистої кризи)

6️⃣Деструктивна сімʼя.

(В сімʼї де не має емоційної безпеки для дитини панує страх) такі діти вже знаходяться в тривожному стані весь час. А на змаганнях їм взагалі важко тримати концентрацію)

7️⃣Багато негативних думок.

8️⃣ Розторканість психіки (це коли одночасно з різних сторін потрібно звертати увагу. Наприклад – своє хвилювання, думки про несправну екіпіровку, щось суддя говорить, щось тренер доносить і психіка спортсмена не розуміє на що реагувати.)

9️⃣Важкі емоційні події ДО змагань.
Які «спалили» всі сили спортсмена. Що він вже не може тримати довго свій фокус уваги.

🔟Не має навичок тренування фокусіровки. Уваги вистачає на короткий проміжок часу.

1️⃣1️⃣ Жорстка дієта. Чи просто спортсмен не поповнював запаси глікогену. Тобто не вживав достатньо води з електролітами. Тримати увагу (фокус) за цей процес відповідає мозок. А мозок потребляє багато глюкози. Якщо вона закінчується, то фокус уваги також важко витримати.

1️⃣2️⃣Високій рівень змагань. Олімпіада, чемпіонат Світу і т.п
Спортсмен може «згоріти до змагань»

P.S-Якщо цікаво як тренувати фокус уваги, та що робити якщо вирують різні події на які треба реагувати, а змагання ніхто не відміняв , то пишить +
Опишу різні метоліки тренування уваги.

✔️ Я не разумію що сталося на змаганнях.
Я був фізично готовий. Но на змаганнях я програв.

Допоможи зрозуміти, що сталося, щоб я зміг це виправити.

Говорить мені молодий, досвідчений та талановитий спортсмен 20 років.

☑️Давай розберемося разом.

Розкажи будь ласка якій ти був на змаганнях? Але так, якби ти дивився на себе зі сторони.

✔️Фізично все супер, але якісь я був не зібраний, не сфокусований.

☑️Продовжуй дивитися на себе зі сторони та опиши спокійно, де були твої думки?

✔️Я якісь розхлябаний.
Думки «розпливаються»

☑️ Я знаю тебе, як достатньо сильного та вже досвідченого психологічно спортсмена.
Ти сам казав, що хвилювався в зоні контроля.

Тоді скажи які це змагання вже поспіль?
(Якщо фізично спортсмен був в формі, то одразу перевіряю, наскільки він вже був втомлений ментально, бо втома не дає змоги тримати увагу довго)

✔️Це 6 змагання за 2 місяця.

☑️Напевно ти втомися емоційно?
Тому що 6 змагання за 2 місяця, це багато. Вони забирають багато сил психологічних.

Думаю ти зміг відновитися фізично, але ментально просто не вистачило сил.

✔️Так ти права. Я не боявся суперників, хотів перемогти, але був «вʼялим» внутрішньо.
Так мені значить потрібно вчитися більше фокусіроватися?

☑️Ні. В твоєму випадку вчитися краще:

⚡️розслаблятися ментально,
⚡️переключатися після змагань на зовсім інший від діяльності, чи процес.
Щоб дати мозоку передохнути від думок про спорт.
⚡️за день до змагань не робити психологічні вправи (що ми напрацьовували) давати собі відпочити.
⚡️та будемо вчитися розподіляти ментальні сили в довгостроковий період.

✔️Так я дійсно не міг себе зібрати. Але я завжди думав, що потрібно тоді краще тренувати увагу, а ти кажеш навпаки про вміння розслаблятися.
Я чую тебе, ти права. Я весь час думаю як мені краще зробити все для перемоги. Навіть сам іноді втомлююсь від цих думок.

☑️Так. Багато спортсменів хочуть навчитися «тримати увагу на змаганнях», але у палиці 2 кінця.
Щоб навчитися фокусіроватися довго та ефективно, потрібно вчитися ментально розслаблятися та відпускати все.

Ну що робимо новий план ментальної підготовки?

✔️Звісно🥇.

P.S-Тема фокусіровки на змаганнях цінна та важлива. Але вміння бути уважним без вміння розслаблятися не має сенсу.
Тому давайте вчитися Балансу “Фокосіровки vs Розслабленню.

Вже готую для вас вебінар на тему «Фокусіровки на змаганнях. Методи та навички для ефективного виступу на змаганнях»

✔️Оля в мене є такій класний хлопець.🥊

👉Батьки супер, дуже бажають, щоб син тренувався та став Чемпіоном.
👉Хлопець талановитий, але як тільки треба атакувати, його як підмінили.

Допоможи йому краще атакувати.

☑️Почула вас тренер.
Якщо хлопець та батьки самі хочуть прийти до спортивного психолого, то чекаю вас.

👉На консультацію прийшов хлопець 15 років та його папа.
Папа вів себе як добра, тепла людина. Одразу почав «спокушати» своєю занадто солодкою ввічливістю та бажанням знати все, що скаже син після консультації.

(Що одразу визиває багато питань в мене.)

Далі спілкуюсь з хлопцем.

Хлопець замкнутий, все говорить чітко, як би то читає по тексту.

Тут вже я насторожилося ❗️

👉Прошу хлопця:

Давай так , ти зараз мені по малюєш, а тим часом я буду тихенько задавати питання.

Якщо відповідь Так 👉Ківни вниз головою.
Якщо відповідь НІ👉Ківни вліво чи право.

Згоден?
Хлопець ківає.

(Я одразу за підозріла щось не добре, бо батько намагався бути занадто навʼязливо поруч з дитиною та наполягав знати все, що хлопець скаже на консультації)

👉Батько бʼє тебе?
Кивок вліво – Ні

👉Батько бʼє брата?
Кивок вліво-Ні

👉Батько бив маму?
Ківок вниз. Тіло все в напрузі. Обличчя скам'яніло одразу.

👉Часто ?
Кивок вліво-Ні

👉Сильно?
Кивок вниз-Так.

👉Мама втрачає свідомість від ударів папи?

Кивок вниз-Так.

P.S-Тут думаю вже всі зрозуміли, чому хлопець,
Не може атакувати та накаутувати суперника.

Бо у хлопця тоді йде асоціація себе з батьком.
Якщо я атакую, чи бʼю накаут- я такий же, як батько. (Тиран)

P.Ss-Історія дуже важка. На протязі 3х років допомогали багато не байдужих людей.

Мама була глибоко в стані «жертви», та налякана.

Вперше в житті мені довелося писати 📜 письмо для суду.

Але самі великі зусилля доклав тренер. Він став опорою для 2х хлопців.
Саме він домовився з мамою про допомогу.
Мене мама не хотіла слухати пів року.
Але потім мамі надали поміч в спеціальній группі для жінок жерт насилля.

❗️Якщо ви читаєте мої нотатки, то бачите різні історії з консультацій. (Публікую їх лише з дозволу клієнтів і без імен.)

Від легких і гумористичних до жорстких і навіть травматичних.

📝 Навіщо це все показувати?

Щоб люди бачили всі сторони професійного спорту.

З ерою коучів, спортивних психологів і наставників з’явилася й інша сторона медалі, яка почала негативно впливати на спортсменів та їхніх батьків.

Коли ви чуєте лозунги:

✔️ «Прийди до мене — і станеш чемпіоном!»
✔️ «Я навчу тебе справлятися з хвилюванням за один сеанс!»
✔️ «Головне — вірити в себе, і все вийде!»

Створюється ілюзія, що успіх — це щось просте, ніби достатньо лише відвідати коуча, психолога чи наставника…

Але це не так.

🔹 Головною фігурою в цьому процесі завжди буде ТРЕНЕР і величезна робота самого спортсмена.
🔹 Уже потім — допомога спеціалістів.

❌ Що не можна ігнорувати?

🚫 Неможливо відокремити тренера від спортсмена. Саме вони виконують основну роботу для досягнення результату.

🚫 Неможливо бути постійно мотивованим або навчитися саморегуляції за одну консультацію.

🚫 Неможливо стати стресостійким, якщо твої батьки емоційно незрілі. У такому випадку потрібна психотерапія. Але хто її оплатить?

🚫 Неможливо досягти успіху в спорті лише завдяки впевненості в собі.

🚫 Неможливо просто відвести дитину до спортивного психолога й чекати дива. Це спільна робота: батьків, тренера, спортсмена, команди — всі мають рухатися в одному напрямку.

Чому я про це пишу?

Не для того, щоб когось звинувачувати, а щоб ми навчилися допомагати один одному:
Батьки → тренеру → тренер → спортсмену → психолог → тренеру та спортсменам.

Так ми станемо командою. А разом — сильніші, ніж поодинці.

P.S. Спортивні психологи, коучі та наставники потрібні. В Україні достатньо фахівців, але в професійному спорті важливий КОЖЕН.

Не вірите в дива? 👉 Просто працюйте разом — як одна команда, де кожен робить свій внесок у великі перемоги!

Це стосується будь якого виду спорту.
Командного чи одиночного.

❗️Головний завжди ТРЕНЕР!

⚡️Не спортсмен.
⚡️Не батьки.
⚡️Не менеджер.
⚡️Не психолог.

❗️Під час сильної травми: Головний ЛІКАР!

Не нехтуйте здоровʼям ніколи. Спорт закінчиться, а життя продовжується.

Чому так важливо витримувати субординацію в проф.спорті?

Бо професійний спорт:

⚡️Швидкоплинний,
⚡️Стресовий,
⚡️Стихійний (сьогодні оден краще , завтра інший),
⚡️Високо конкурентний,
⚡️Турбулентний (вигорання, кризи, відсутність мотивації, тощо)
⚡️Кризовий (перехід із одної категорії в іншу у спортсменів буває не простим)

І це як 🚢 корабль серед великого та не спокійного океану 🌊.

Тому що тренер та спортсмени знаходяться весь час серед супернікив. Як в своїй країні так і по всьому світу.

Тому так важливо щоб тренер брав на себе роль Лідера та впроваджував правила:

⚡️Поведінки (в нутрі команди. Саме тренер відповідає чи буде булінг в команді чи команда буде вести себе в рамках норми)
⚡️Дисципліни.
⚡️Виконанню тренувального процесу. (Не спортсмен дає завдання, що робити, а саме тренер веде процес)

Але які бувають помилки на цьому шляху?

📌Тренер не бере на себе лідерську роль.
📌Тренер занадто перебирає роль Лідера (влазить в особисте життя спортсмена, забороняє щось особисте, що не стосується спорту, все намагається контролювати)
📌Тренер не впроваджує правила поведінки в групі.
Не можна:
⚡️буліти,
⚡️вживати мати в бік інших спортсменів, ⚡️запізнюватися без особливих причин, ⚡️вживати алкоголь на сборах та змаганнях, тим паче розпивати його зі своїм учнем (таке повірте бувало)
⚡️самому вживати не нормативну лексику на тренуванні.
⚡️відкрито чи в роздягальні емоційно принижувати молодих чи слабших за себе.
⚡️не виконувати завдання, що дає тренер.

Якщо порушуються правила, тоді йде розмова про зміну команди, тренера чи взагалі вихід із секції спорту.

Чому це так важливо?! ❗️❗️❗️

Якщо в команді є булінг, то вже не тренер головний, а той хто дозволяє собі це робити.

Тоді команда ВЖЕ РОЗКЛАДАЄТЬСЯ! ❌

А з часом ти над ким знущалися сьогодні, підростаючи будуть робити теж саме з більш молодшими.

А чому так відбувається?

Тому що тренер:

⚡️Боїться втратити спортсмена (спортсмен талановитий, ми маємо на нього великі надії)
⚡️Керівництво не дозволяє «впроваджувати правила», де таких дітей можуть виключати із секції.
⚡️жалість відпустити свої зусилля. (Тренер роками вкладає в дитину, та якщо ця дитина дійсно талановита, то дуже жаль прощатися саме зі своїми зусиллями)
⚡️страх, що цей спортсмен покаже гарний результат у іншого тренера.
⚡️страх батьків таких дітей (скарги, скандали, погрози від батьків)

Резюме:

Тренерська роль ВЕЛИКА!
Якій тренер такі і учні.
Тренер Вже Лідер якій веде за собою.
Тому що він дає завдання, а спортсмени виконують.

Це важка професія. Тренера часто вигорають та можуть не свідомо скидати свою перенапругу на учнів. Тому так важливо тренерам навчитися дбати про себе.

Жити в першу чергу своїм життям, а не учнями.
Переключатися з світу спорту на щось інше.

Та низький уклін 🙏 тренерам, які стали другими батьками для своїх вихованців.

Проводжу семінар по спортивній психології для батьків.

Одна з учасниць задає питання.

⚡️Мій син рідко займає призові місця.
Ми його ніколи не критикували, навпаки підтримуємо, не змушуємо займатися.
Після його 10/ 12 міст на змаганнях ми навіть питаємо: «Ти точно хочеш займатися спортом?»

Він відповідає👌так.
Він сам біжить займатися. Сам встає на 7 ранку та йде на тренування.

⚡️Підкажіть як нам правильно його підтримувати?

(Що ми бачимо? Прекрасний приклад батьків, які піклуються про свою дитину)

👉Відповідь.

Супер питання. Бо більшість батьків «поспішають» з очікуванням результатів від своєї дитини.

Важливо спочатку визначитися.
Для чого ми, як батьки водимо дитину в секцію спорту?

Якщо первинна ціль 🎯 РЕЗУЛЬТАТ, то ви всі вже програли.

Бо результат залежить не тільки від вас батьків, вашої дитині, він на 50% залежить від гарного фахівця тренера, а ще і від низки багатьох обставин.
Тому спочатку краще ставите на те❗️ЩО ВАША дитина отримує:

⚡️Досвід дисципліни (кожен день йти на тренування на 7.00, це вже навичка бути дисциплінованим)

⚡️Досвід досягнення цілій.

⚡️Досвід невдач, програшів, та помилок.
Чим раніше дитина отримає здоровий досвід справлятися з почуттями болі, розчарування, від невдач, тим краще в нього буде формуватися стресостійкість та навіть впевненість в собі.

(Бо невдачі та помилки будуть на всьому протязі нашого життя. Питання в тому як ми їх проходимо. Вчимося та зростаємо чи знецінюємо себе та картаємо?!)

⚡️Більшу соціалізацію.

⚡️Досвід конкуренції.

⚡️Відчуття подолання.

⚡️Вміння боротися за себе (і не важливо яке місце займає ваша дитина, те що він прийшов на змагання долає страх, тривогу, стрес, при цьому виступає, це вже перемога!)

⚡️Вміння справлятися з почуттями.

⚡️По здоровому зайнятий час.

⚡️Ваша (батьків) впевненість, що дитина в безпеці. Не на вулиці, не знай де, а на тренуванні.

В цілому можу ще багато зробити переліків. Але давайте зупинимось.

Для чого я все це перераховувала?

Для того, щоб ви пояснювали вашої дитині, що вона/ він отримує завдяки спорту.

✅Показували дитині, що він вже зараз отримує дуже цінний досвід для життя.
✅Показувати як ви пишаєтеся своїм сином, що він не здається, а пробує ще раз і ще.
✅Показувати, що завдяки спорту він зараз закладає навички Переможця.
✅Показувати дитині, що його почуття (коли зайняв 10 місце) цілком нормальні і ви їх приймаєте (смуток, розпач)
✅Показуєте захист дитині, що ви поруч з ним в будь яких ситуаціях!

P.S-Дякую за приклад батьків, якім не байдужі почуття дитини, які не женуться за медалями з малечку, які приймають свою дитину та люблять не за щось (досягнення чи оцінки в школі), а за те що в них є дитина!

⚡️Чому я не можу прийняти це?

Питає мама спортсмена якій виграв Чемпіонат України серед дорослих (в 16 років) і вирішив покинути спорт.

Тренер та батьки в шоці. Всі не можуть зрозуміти, що раптом сталося.

Може йому хтось наговорив поганого? (Батьки вигадують багато чого, але саме найголовніше, вони так і не зробили.)

Вони не поговорили зі своє дитиною відверто (по душам)

Навіть гірше, всі настільки не могли прийняти цей факт, що почали використовували:

⚡️Маніпуляції ( от будеш далі тренуватися, ми тобі купимо, машину)

⚡️Звинувачення (як ти можеш покинути спорт? Ти не маєш право підвести нас, тренера, країну)

⚡️Катастрафізацію (Ми всі втратили майбутнього Олімпійського чемпіона, а країна втратила пошану)

⚡️Почуття провини/ стид. (Ти зробив нам боляче, ми страдаємо всі із-за твого рішення, подивись які ми пригніченні ходимо, та відчуй провину та стид)

Якщо коротко, то тренер та батьки використали всі можливі емоційні не здорові впливі на підлітка 16 років.

Но❗️❗️❗️ Ніхто не сів і навіть не подумав поспілкуватися з хлопцем та почути його.
Тому що жоден професійний спортсмен НЕ покидає спорт «миттєво» (якщо ми не маємо на увазі трагічну травму)

В цій ситуації всі (мама / тато / тренер) ДУМАЛИ про себе, а не про спортсмена.

👉Якої допомоги Ви хочете від мене, питаю маму, яка в сльозах.

⚡️Я хочу щоб ви повернули мого сина в професійний спорт. Інакше він пропаде.

👉Тобто ви просите мене стати частиною вашою маніпуляції з сином і навіть не дізнавшись чому ваш син так вирішив, повернути його (без його бажання) в професійний спорт?!

⚡️Мені казали, що ви «прямолінійна», але настільки?

👉Пауза. Даю час мамі зрозуміти, що психолог це не інструмент для маніпуляцій.

Так я кажу прямо, щоб ви змогли побачити картину в цілому.

✔️Якщо ваш син витримав такий емоційний натиск і не повернувся на тренування, це каже про те, що він давно вирішив, покинути спорт. Просто ви це не хотіли знати та бачити, от він вам і не говорив.
А те що він виграв Чемпіонат України, скоріш за все говорить, що він відпустив себе емоційно, бо знав, що буде покидати спорт.

✔️Зараз ви в відчаї і намагаєтесь використовувати все, що можна, щоб тільки не втрати що?!

⚡️Як що? Він може стати Чемпіоном Олімпійських ігор.

👉Не факт. Ваш син займається травмонебезпечним видом спорту, він молодий, він може захотіти покинути спорт і через 2 роки, та коли завгодно.

Тому скоріш ви повірили, що він може стати Олімпійським чемпіоном.
А стане він їм чи ні, ми всі не знаємо. Це велика лотерея. Тут мало тільки багато «пахати», тут ще потрібні 1000 обставин зійтись, щоб отримати медаль.

Тому запитаю ще раз, (бачу як сльози ще більше йдуть у мами)
Якби ш то ваші сльози могли говорити, щоб вони сказали?

⚡️Що я стільки віддала заради цієї медалі.
✔️Я його привела на спорт,
✔️Я його відвозила на 6 ранку на тренування,
✔️Я його чекала по 2-3 години, поки він тренувався,
✔️Я його збирала на змагання,
✔️Я його чекала дома після змагань,
✔️Я обирала вкладати гроші в нього, а не в свої бажання,
✔️Це все я!!!!
(С великим видихом випалила мама, та навіть трошки розслабилася)

👉Так ви зробили велику роботу! Велику роботу мами, яка віддавалася на всі 💯 заради результата сина🎯 це правда.
Але ви не отримали за це того чого бажали?

⚡️Так.

👉І зараз ви злитесь на сина, за те що не дав вам того, що ви хотіли?

⚡️Так.

👉Співчуваю вам. Ви зараз в стадії «заперечення» а гнів також вивільняється при «втраті», коли людина не може прийняти ще першу сходинку втрати.

Далі ще будуть стадії заперечення, гнів, торг, депресія/суму та прийняття.

До Мени ви прийшли з запитом «торга»
У нас не вийшло повернути сина в спорт, тоді ви вирішили, що може психолог допоможе нам.

👉Я допоможу, але не так, як ви бажаєте.
Можу вам допомогти прожити втрату, щоб прийти до себе та відокремитися від сина.

Через сина втілювали свої колись не здійснені бажання.

Коли син показував результати ви раділи та літали. А коли він захотів жити своїми бажаннями та виборами вас «розірвало» та ваше минуле вас «наздогнало».

Частина 2

Переді мною був спокійний, охайний, достатньої впевнений в собі хлопець.

Він одразу обрав місце посеред кімнати, спокійно увійшов в кабінет та повністю розташував себе в кріслі.

В цілому я так собі його і уявляла.
Але побачивши в живу, ще більше захопилися цим хлопцем.

⚡️Добрий день. Я прийшов до вас, тому що мене попросили батьки.

👉Добрий день. Дякую, що прийшов.
Раз ти тут, то одразу хочу попередити:

✔️Я не буду тебе «переконувати» повернутися в спорт. Бо бачу ти зробив свій вибір свідомо.

(Хлопець тримав себе вільно та впевненно в собі, це говорить, що він приймав рішення ще давно, а зараз знаходиться в стадії повного прийняття свого вибору)

✔️Ми тут для того, щоб розібрати ситуацію та допомогти всім сторонам (тренер / батьки / хлопець ) знайти взаєморозуміння.

⚡️Так ?! А я думав ви будете мене переконувати повернутися в професійний спорт.

👉Навіщо?

⚡️Пауза.. Ну так всі зараз роблять.

👉Напевно в них є свої причини це робить. Але вони дорослі люди і зможуть дати раду своїм почуттям. Давай краще поговоримо про тебе.
Ти зараз для мене важливий.

⚡️Знов здивування.

(Шкода хлопця, він і не знає, що таке співчуття. 🫂 скоріш за все йому прийшлось рано стати дорослим, бо не було того, хто був спиною та опорою для нього)

👉Можеш розказати мені свою історію?

⚡️Так можу. Ви перша хто взагалі спитав мене спокійно.

Я давно прийняв рішення покинути спорт. Спочатку було здорово, цікаво, нові емоції, а з роками тренувань, я зрозумів, що нічого нового не має в моєму житті. Ти просто вдосконалюєш свої здібності, виступають на змаганнях і все знов по колу.
Я хотів с кимось поговорити про це.
Але з ким?

Тренер в своєму процесі. Мама повністю захоплена рутіной та очікуванням моїх результатів. Папа весь час на роботі, а коли приходить він в собі і поговорити з ним серйозно не можливо.
Їм всім потрібні мої результати, а не я.

Тоді я почав шукати себе. Рік я не знав, чого хочу, але я пробував різні курси та заклади наскільки це було реально з графіком тренувань.
З рештою я знайшов друзів та захоплення.
Ми разом ходимо в ІТ школу, та іноді в качалку.
Навіть там мені більш цікаво ніж в спорті.

А через 2 роки я остаточно прийняв рішення, покинути спорт. Та я вже знаю чим далі буду займатися.

👉Ого ти реально крутий! Думаю на тебе чекає Велике майбутнє!🎯💯🎉

⚡️Чому ви так вирішили? Я самий звичайний хлопець, як і всі інші.

👉Ні. Ти не звичайний хлопець.

✔️Спочатку ти почав «помічати», що тобі не подобається.
✔️Далі ти почав «думати», а що моє?
✔️Потім ти почав «шукати» своє.
Тим самим ще і знайшов друзів.
А коли остаточно зрозумів, що твоє 💪
✔️Ти вже прийняв рішення покинути спорт, не зважаючи на те, що розумів весь «штурм» якій буде зі сторони батьків.
✔️Ну і саме найголовніше ти спокійно витримав емоційний тиск на тебе.

Бо ти вже створив для себе коло «безпеки»
Це твої нові друзі з качалки та школи ІТ.
Тому ти зміг добре виступити на Чемпіонаті України та з легкістю піти зі спорту.

Все перерахували, чи щось забула?

⚡️Хлопець сміється. Ну все 😁ви явно на картах гадаєте?! Буду к вам ще приходити за «гаданням»

👉Та приходь просто на консультацію🙏
Але хочу з тобою проговорити твій шлях майбутній.
Скажи, в тебе є мрія?

⚡️Поки ні, але я хочу бути «потрібним» та допомагати людям.

👉Хочу с тобою домовитись ще про 3-4 консультації на протязі 3-5 місяців.

Ти переходиш в інше життя. Раніше в тебе були цілі по спорту, а зараз в тебе будуть просто більш цікавий час провождения. Це велика різниця.

Пропоную на протязі 2-3 місяців знайти свою нову ціль 🎯 та рухатися далі в той же самой дисципліні, але вже в задоволення.

⚡️- Мені підходить.

P.S- зараз цьому хлопцю 20 років і він вже працює на достатньо високій посаді, допомогає у війні. Він доклав зусиль в розробки спеціальних програм та дронів.
Його бажання бути «потрібним» та «допомагати» здійснюється в повній мірі.
В візьких кругах його ім’я гарно знають😉.