Спочатку розберемося в чому різниця?
Коли потрапляє в відчуття провини, він відчуває себе себе:
👉Поганим,
👉Слабким,
👉Не здарою,
👉Не здатним показати результат.
Той, хто відчуває провину за помилку чи погіршений результат, вже віддає право іншому бути краще за нього.
Провина призводить до само знецінення.
А само знецінення призводить до страху перед змаганнями.
Та якщо використовувати в вихованні спортсмена:
❌почуття провини,
❌звинувачення,
❌претензії,
❌скидання своєї відповідальності ( тренер також відповідає за результат спортсмена),
то спортсмен після поразки чи помилки потрапляє в відчуття стида / провини,
та автоматично входить в трикутник👉 Жертва / Переслідувач / Рятівник.⛑️
А ці всі ролі ДИТЯЧИ!
А ще гірше, що в цій позиції не можливо подивитися на ситуацію, та зробити аналіз.
В цій позиції є тільки злість, звинувачення та відчай.
Чому в спорті так важливо виходити із позиції ЖЕРТВИ ?
Бо «дійти» до дорослого віку в професійному спорті не так просто, а ще і змагатися на рівних зі світовими лідерами, то вже рівень ОСОБИСТОСТІ яка :
⚡️знає свої сильні та слабкі сторони,
⚡️вміє регулювати свій емоційний стан на змаганнях,
⚡️вірить в себе та свою зроблену роботу.
Це ніяк не рівень дорослого спортсмена якій внутрішньо «дитина».
Але що робити якщо досвід «звинувачень, критики, знецінення» був в житті спортсмена з малечку?
✔️Як не потрапити в провину, коли зробив помилку на змаганнях (особливу дрібну)?
✔️Як вийти з цього кола, коли реакції на «помилку чи невдачу» вже автоматичні?
❗️Важливо ВИХОВУВАТИ спортсмена через відповідальність!
Що це таке?
Відповідальність не дорівнює = провині.
🎯ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ це:
⚡️повага до себе,
⚡️вміння признавати свої помилки (але без критики себе, без звинувачень та знецінення)
⚡️нести тільки своє, не брати на себе чуже.
(Тренер і за мене засмутився, з мене будуть глузувати і т.п)
⚡️приймати себе, та те що ви жива людина, яка може помилятися чи програвати.
⚡️проходити досвід того, що я щось зробив не так, але я можу це прийняти, пройти, подивитися, що я можу виправити.
Тому так важливо щоб батьки, а потім тренера вчили спортсмена відокремлювати відчуття провини від відповідальності!
Не маніпулювали звинуваченнями, а давали вибір спортсмену.
Говорили з ним, що таке відповідальність та гідність!
🎯Так ми отримуємо більше ДОРОСЛИХ СПОРТСМЕНІВ, які вміють витримувати тиск змагань та випробувань.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання