Заключна 3я частина статті

Заключна 3я частина статті:

«Марафонска перевтома в проф.спорті»

6️⃣Мати чітку мету.

Ви можете здивуватися, чому мати «чітку мету»стоїть далеко не на першому місці?

Хочу одразу попередити (хто не читав частину 1 та 2 ) ця стаття для більш дорослих спортсменів, які вже знають, що таке тяжка робота, крах надій, чи кайф від перемог.

Змалечку спортсмен приходить на тренування заради задоволення та спілкування з друзями. Деякі діти навіть мають мрію стати Олімпійськими Чемпіонами.

Та з роками проведеними в дорозі, важких тренуваннях, змаганнях,зборах далеко від дому, в лікарнях з травмами👉 спортсмен неодмінно стикається з переосмисленням своїх цілей.

Спортсмен к своїм 16+ вже знає інший бік спорту, розуміє свої реальні здібності та знає що спорт несправедлив.

Чому проф.спорт несправедлив, якщо все просто? Хто перший той і переміг❗️
На поверхні це так, а в середині все інакше.

Приведу декілька прикладів:

💫Якщо у твоїх батьків не має грошей оплачувати секцію спорту чи гарний інвентар, то навряд чи спортсмен довго затримується в спорті. А у інших дітей батьки можуть оплатити навіть індивідуальні заняття.

💫Якщо спортсмен не народився з талантом, не потрапив в відносно нормальні умови тренування, та не попав в руки гарного, розумного та досвідченого тренера👉То тільки на одної працездатності буде дуже важко перемогти талановитого спортсмена. І цей факт викликає у спортсменів відчуття несправедливості.
Чому я працював в 2 разі більше, тримав дисципліну, скидав вагу, а він міг собі дозволити зайвого🍔🍟🥞, тренувався менше за мене, та переміг?!
💫Судді/тренер/керівники більш полюбляють чи виділяють одного спортсмена між іншим.

Та це тільки невеликий обʼєм несправедливості з яким буде стикатися спортсмен.

Таких факторів в спорті так багато, що це краще залишу на наступний опис.

Тому саме в дорослому віці (у спортсменів це 14/16+) треба переглянути свою ціль, чи поставити нову.

Для чьго нам треба ще раз в зрілому віці знайти фундаментальну мету?

Для того щоб ви знали відповідь на питання, яке ви самі собі задасте коли:
💫 ваш результат буде стояти на місці не один рік;
💫коли ви будете втомленими і при цьому все одно йти та виконувати важкі завдання на тренуваннях;
💫коли не буде ніякої мотивації, а йти далі все одно треба;
💫коли ви вже не такій мрійливий та знаєте ціну кожному кроку;
💫коли травми хронічні та біль стає частиною вашого життя.

Тоді саме час задати собі питання:

👉Навіщо я це роблю»?
👉За ради чого?

Саме ця відповідь дасть вам сили виконувати самі найважчі тренування, навіть якщо зараз ваш результат на змаганнях і не прогресує.

Зараз приведу вам реальні приклади відповідей моїх клієнтів професійних спортсменів:

Я це роблю тому що:

💫хочу стати Чемпіоном (Країни, Європи, Світу, Олімпіади);
💫отримати гарну закордонну освіту завдяки спорту;
💫заробити гроші (призові) чи отримувати гарну зарплатню;
💫стати знаменитим та отримати відомі контракти;
💫накопичити капітал для майбутнього.

Ви здивуєтесь, але багато спортсменів у великому спорті заради свого майбутнього.
Мало спортсменів із багатих сімей. А якщо і є з заможних сімей, то вони дуже рідко доходять до великих висот.

Чому?

Тому що в проф.спорті спортсмен терпіть біль, відчай, розчарування, падіння, радість, кайф від перемог і так все разом знов та знов, як по колу! З часом Це дуже виснажує психіку спортсмена.

Діти заможніх батьків не находять відповіді-
«Навіщо мені це все терпіти?!» (звісно бувають винятки)

Тому всі інші чітко розуміють, що зараз вони роблять все, щоб забезпечити собі найкраще майбутнє.

❗️Та коли ви знайдете відповідь на питання:
«Навіщо я все це роблю?»
Ви зможете йти далі не зважаючи на труднощі.

А якщо у вас не буде відповіді, вам буде важко опановувати всі складнощі великого спорту.

7️⃣ Розвивати Волю.

З роками в спорті вам все більше знадобиться ваша внутрішня сила.

8️⃣ Вміння зупиняти негатив.
(як внутрішньо так і зовнішньо)

В професійному спорті багато критики, завести, несправедливих висловлювань, та непорозумінь.

Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →