Категорія: З Telegram-каналу

КРОК 3️⃣
Розмовляйте зі спортсменом!

Коли йде низка невдач, спортсмен втрачає бачення майбутнього.
В його уявленні вже немає тієї картинки себе, як було колись.

Спортсмен втрачає опоры, йому погано.
Він не розуміє навіщо рухатися далі.
(Так спортсмен продовжує йти на тренування, але робить це більше по інерції. Із стану так «треба», а не із стану «я хочу»)

Доречі мотивований спортсмен -це той хто бачить своє добре/успішне майбутнє в спорте та тренується із стану «я хочу»

В такому стані (коли руйнується опора бачення себе в майбутньому)
Спортсмену потрібен ІНШИЙ!

Поясню: в такому випадку спортсмен як в тупіку. Йому треба з кимось поділитися.

Бажано щоб це була авторитетна людина для спортсмена: Батьки, тренер, психолог, людина яка має вплив.

Важливо допомогти спортсмену:

1~ пройти фрустрацію (пригниченний психічний стан людини, яка потрапила в розбіжності реальності з очікуваннями.)

2~Проговорити як можно рухатися далі.

☝️Звузити кордони впливу (наприклад спортсмен не може відповідати як будуть грати інші гравці команди, чи як буде йти відбір і т.п)
Спортсмени часто беруть на себе, те що не в їх зоні впливу ( як поведе себе тренер, як буде його напарник готуватися і.т.п)
Але- це марні хвилювання, вони викликають тільки хвилювання і тривогу. Спортсмен може впливати тільки на себе, але не може нічого зробити чи покращити за іншого.

☝️Зробити план, що зараз спортсмен може:
Роздробити на дуже маленьки кроки.

Спортсмен може бути травмований, чи в дуже поганому психологічному стані.

В такому випадку спортсмен не розуміє: «А що я можу в такому стані робити»?

Особливо якщо тренер чи лікар кажуть:
👉Йди лікуйся;
👉Зробить щось зі своєю головою;
👉Ти вже давно не показуєш результат і т.п

І це дуже пригнічує спортсмена.

Важливо показати що навіть в такому стані можно прописати план маленьких дій.

Для чого це?

Коли людина може впливати на своє життя, на своє майбутнє, має силу робити маленьки дії для подальшого успіху- тоді людина відчуває що може впливати, це дає сили та надію, що я ще зможу багато чого досягти.🏆

Але для цього дійсно потрібна допомога іншої (безпечної для спортсмена) людини.

На своїх лекція я питаю спортсменів:
«У кого з вас є людина з якою ви можете поділитися, поплакати, пожалітися»?

Та нажаль не дуже багато відповідають, що вони можуть поговорити відверто з кимось хто їх зрозуміє.

Чому так?
Тому що не всі можуть підтримати спортсмена, так як йому/їй потрібно в даний момент.

Не всі зможуть зрозуміти біль спортсмена.
Тому спортсмени тримають все в собі, а потім накопичують все більше відчаю та болю. Що призводить до зриву чи травми на фоні психо/емоційного погано стану.

Але є і гарні приклади. Коли спортсмени розповідають: як вони поговорили з батьками (іноді виплакалися) та зрозуміли, що не все так погано.
Відчули полегшення та знов забажали рухатися далі та перемагати.