(Частина 3). КРИТИКА❌⛔️
Одна з найчастіших когнітивних помилок у спортсменів — це внутрішня критика (надмірна самокритика).
⸻
Що це таке?
Це автоматична, часто неконтрольована оцінка себе після тренування чи змагання, яка звучить у голові як:
📍 «Я був ніякий.»
📍«Все зіпсував.»
📍 «Я слабкий, не витримав.»
📍 «Інші краще, я не вартую перемоги.»
Це не конструктивний аналіз, а деструктивне знецінення.
⸻
Як це відбувається в психіці?
📍Після помилки або поразки активується внутрішній критик — голос, який не аналізує, а «каже вирок».
📍Цей голос часто успадкований від жорсткого тренера, батька або середовища.
📍 Він включається автоматично і забирає енергію, викликаючи сором, вину, тривогу.
⸻
Чим це небезпечно?
📌 Руйнує віру в себе.
📌 Знижує мотивацію.
📌 Перевантажує нервову систему.
📌Зменшує відчуття досягнення навіть після доброго виступу.
⸻
Як із цим працювати?
1️⃣ Навчити спортсмена помічати критику.
Не вірити їй одразу, а зупинятись і помічати: «Зараз я знову себе нищу.»
2️⃣ Переходити з критики на аналіз.
Замість: «Я лузер»
Запитати себе: «Що саме не вийшло? Чого мені не вистачило?»
3️⃣ Використовувати внутрішній голос підтримки.
Тренувати нову реакцію: «Так, не ідеально. Але я в процесі. Я вчуся. Я на своєму шляху.»
4️⃣ Працювати з психотерапевтом або спортивним психологом.
Щоб виявити, чий голос всередині критикує, і створити новий стиль самоспілкування.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання