💫Які виникають наслідки від порушення кордонів між тренером/ батьками та учнем?
Почну з самого головного.
Що важливо у професійному спорті?
☝️Досягнення, Перемоги, Рекорди.
Хто їх виборює👉СПОРТСМЕН!
А хто приводить до досягнень, та допомагає спортсмену👉ТРЕНЕР!
А хто закладає сценарій життя дитини👉БАТЬКИ та СОЦІУМ.
Тому буде помилкою спортивного психолога працювати тілько з одним спортсменом (хоча в реалії так і виходить🥺) Але працювати з тренером та батьками можливо тільки, якщо вони самі хочуть змінюватися та брати інформацію яку будуть втілювати в життя.
Якщо доросла людина не готова змінюватися (не формально прийти до психолога чи послухати лекцію), то подальша робота не можлива.
Все ж такі перейду до основного!
Яка особистість може прийти до Перемог/ Рекордів, та Досягнень?
Яка 🎯відчуває свою Гідність, впевненість у своїх силах, у своїй здібності бути кращим.
Особистість яка може боротися до кінця за СВОЄ!
Яка може долати свої страхи, тривоги, проходити кризи, та все одно йти у перед.
Перемогати себе, навіть якщо обставини та деякі люди проти нього/неї.
Такою особистістю Спортсмен стає з часом, з досвідом, з низкою програшів та невдач, відчаю та навіть зневіри у себе.
Це шлях психологічного та вольового ставлення спортсмена. Якій допомагає зробити із простої дитина – справжнього Бійця та Переможця !
Але коли кордони спортсмена порушуюся систематично (соціумом, батьками, тренером чи іноді керівниками), то з часом спортсмен стає:
Зневіреним, боягузливим, сумнівним та переляканим.
Предстартовий мандраж накриває спортсмена. І з роками він/вона все більше не можуть вийти з цього стану. Вони перестають вірити у себе та втомлюються психологічно кожен раз так боятися перед змаганнями.
Як колись мені сказала одна професійна спортсменка під час змагань:
«Я вже втомилася сама від себе, я втомилася боятися свого страху»
Так от в основі її історії лежить систематичне порушення її кордонів. Тренер цькує, показує свою незадоволеність та неповагу до неї.
І в такому випадку спортивний психолог не зможе допомогти в повній мірі.
Не тому що поганий психолог, а тому що не можливо сказати спортсмену «не звертай увагу на тренера»
Як не звертати коли ти 2 рази на день стикаєшся з тренером?
Поважати кордони це поважати себе, та іншого. Це бачити Гідну особистість перед собою!
Але є і інший бік цієї історії. Коли спортсмен досягає результатів – він може «зазнатися», та забути хто привів його до таких результатів. Та навіть перестати поважати кордони тренера так і його самого.
Таким чином спортсмен сам йде у прірву.
Мені подобається вислів :
«Спортсмен без тренера ніхто, без тренера не має карʼєри в спорті»
Тому коли спортсмен переходить до неповаги, непорозуміння, знецінення тренера, це вже кінець співпраці.
Тому що спортсмен буде сам гальмувати тренерувальний процес.
Не приходити вчасно на тренування, не робити якісно тренування, не тримати дисципліну, набирати вагу і т.п
Тут тренеру важливо відновлювати кордони чи завершувати співпрацю з цім спортсменом чи батьками (які не задоволені тренером), тому що з часом невдоволення та розчарування будуть зростати з двох сторін і це не дасть вже ніяких результатів на змаганнях.
Тому нам всім буде корисним будувати здорові кордони. Брати на себе свою відповідальність, та не лізти не в своє.
Тренеру не лізти в особисте життя спортсмена, спортсмену поважати, слухати, та йти за тренером заради досягнень, батькам бути БАТЬКАМИ, не лізти в тренувальний процес чи не давати марних порад.
Так ми зможемо не тільки виховувати здорових психологічно спортсменів, а ще і бути здоровою нацією.
P.S- Все починається з кожного з нас❤️.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання