Дуже просто.
Після тренування або змагань задайте собі 3 запитання:
✔️ Що я подумав у момент помилки чи боротьби?
✔️ Що я відчув у тілі після цієї думки?
✔️ Ця думка мене посилила чи навпаки «зламала»?
Наприклад:
🔹 «Я не витягну» → тривога → тіло затиснулося.
🔹 «Борись далі» → мобілізація → з’явились сили та натхнення.
Головне — не оцінювати себе, а навчитися помічати свої внутрішні реакції.
Бо поки спортсмен не бачить свої автоматичні думки —
вони керують ним.
А коли починає їх помічати —
з’являється можливість змінювати свою реакцію під тиском.
P.S. Спортивна психологія —полягає у тому, щоб навчити спортсмена помічати свої автоматичні думки, розуміти, як вони впливають на тіло, емоції та результат, і поступово вчитися керувати своїми реакціями під тиском.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2026 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання