Після жахливої ночі, обстрілів і майже без сну я йшла до басейну.
Бо саме вода трохи повертає мене у стан ресурсу.
Після тренування я побачила, як тренерка з плавання залишилася з маленькою дівчинкою, поки не прийшли її батьки.
Вона допомогла їй включити теплий душ, почекала, поки дитина зігріється, а потім сушила їй волосся.
Вона могла цього не робити.
Але зробила.
І в цій простій сцені було стільки людяності, тепла і справжньої турботи.
Особливо в такі важкі дні, коли після обстрілів і дорослі, і діти живуть з виснаженою нервовою системою, такі моменти відчуваються особливо глибоко.
P.S-Як же цінно, коли тренер не просто проводить заняття, а по-справжньому дбає про своїх учнів.
Саме з таких моментів і народжується довіра.
І саме таких тренерів діти пам’ятають усе життя.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2026 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання