(З дозволу клієнта)
🔹«Мені так боляче…» — каже спортсменка та плаче.
— Я покинула спорт, але мені досі дуже боляче…
— Як ти сама думаєш, чому?
— Розумієш… я давно знала, що не стану Олімпійською чемпіонкою.
З часом багато спортсменів починають це розуміти. Іноді дуже рано.
Але я старалася.
Я робила все. Навіть більше.
Коли нам розповідають історії Олімпійських чемпіонів — що вони багато працювали, вірили в себе і тому перемогли…
це не зовсім вся правда.
Бо ще тисячі спортсменів також дуже багато працюють.
Так само терплять біль, втому, обмеження, страхи.
Але в них не виходить так, як хотілося б.
— Так. Ти права.
Багато працювати — це не гарантія великих досягнень.
Іноді це навіть більша гарантія перевтоми, травм та виснаження.
— Тобі через це так боляче?
Через те, що ти вкладала стільки сил, а результат не став таким, як мріялося?
— Частково так…
Але знаєш, мені дуже не вистачило одного важливого моменту.
— Якого?
— Після головних змагань нас зібрали всією командою.
Тренери вже знали, що я завершую кар’єру.
І замість нормального завершення шляху нам сказали:
✔️ що ми погано виступили
✔️ що недостатньо старалися
✔️ що інші спортсмени за кордоном «хотіли більше», ніж ми
Але це неправда.
Ми також дуже багато працювали.
І знаєш… ніхто не сказав:
❗️«Дякую за ці роки виснажливої роботи»
❗️«Дякую, що ти віддала частину свого життя цьому спорту»
Нас просто посварили…
і відправили на місяць відпочивати.
А я так і пішла зі спорту.
— А що ти подумала тоді, коли вас сварили і навіть не сказали групі, що сьогодні ми прощаємося зі спортсменкою?..
— Я подумала, що всі ці 14 років професійного спорту — марно.
Що я нічого не досягла.
(Хоча спортсменка має МСМК та багато титулів.)
Що я неспроможна.
Що я нічого не варта.
— Дякую. Ось це головне.
У психології це називається:
🔹«несвідомо прийняте рішення про себе або життя».
Саме в такі емоційно важкі моменти психіка іноді приймає внутрішні рішення про себе яке несе далі по життю.
І не просто «несе далі», але несвідомо створює таки ситуації та притягує таких людей які будуть підкріплювати її рішення про себе (я не спроможна, я не здатна)
І якщо людина не усвідомлює це рішення та не пропрацьовує його — воно може стає сценарієм життя на роки вперед.
— І зараз ти вже 3 роки після завершення кар’єри живеш із відчуттям, що ти ніхто і нічого не варта?..
— Так…
Саме так. Знов плаче клієнтка.
Продовження в частині 2
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2026 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання