Я не можу сприймати поразки свого сина.
Каже мені на консультації красива, яскрава жінка — мама підлітка-спортсмена.
☑️ Яка ваша реакція після його поразки?
✔️ Я дуже злюсь. Знаю, що не можна казати сину щось погане, розумію, що програш — це нормально, але нічого не можу з собою зробити. Можу не стриматися, накричати на нього, заборонити користуватися планшетом… А потім довго не можу прийти до тями.
(Як наслідок такої реакції хлопець боїться:
⚡️Помилятися,
⚡️Програти,
⚡️Ставить собі нереалістичні цілі, та не може їх взяти, що призводить, до ще більшого розчарування в собі.
⚡️Заніжена самооцінка,
⚡️Підвищенна тривожність.)
☑️ Яку допомогу ви хотіли б отримати від мене?
✔️ Спочатку зрозуміти, чому я так реагую.
А потім змінитися. Я усвідомлюю, що роблю погано і шкоджу синові.
☑️ Добре. Давайте розбиратися разом.
Скажіть, від вас колись вимагали вчитися на «відмінно» чи бути найкращою?
✔️ Ні. Але у нас в родині всі розумні. Всі!
Переможці олімпіад, червоні дипломи… Спортсменів не було, але досягати висот — у нашій сім’ї норма.
☑️ Ваша сім’я справді потужна. А чого досягли ви?
✔️ Зараз я не працюю, в мене двоє дітей.
Дівчинці — 12, сину — 14. Я свідомо вирішила присвятити себе їм.
⸻
Проміжний аналіз ситуації (який ми завжди перевіряємо разом із клієнтом):
1. Очікування та проекція.
📍Жінка ототожнює успіх сина зі своєю самооцінкою та статусом.
📍Вона не почала свою карʼєру, бо сама боїться «програти», чи помилитися.
📍Мама реалізується через сина, тому коли він виграє все супер, коли програє, вона сприймає це особисто.
👉Це корінням тягнеться з дитинства, де помилки чи поразки не приймались, а всі в родині мали бути «найкращими».
👉Син своїми невдачами немовби «ганьбить» її перед внутрішнім сімейним ідеалом.
📌Мама проєктує на сина власні нереалізовані амбіції та невирішені сімейні конфлікти: не всі можуть бути ідеальними, але всередині неї цей дозвіл не наданий.
🎯Механізм реакції мами на програш.
📍 Під час поразки сина, вона відчуває страх бути «недостатньо хорошою донькою для батьків та мамою для дітей.
📍На фоні цього страху вмикається гнів. Це реакція Критичного Батька всередині неї, який накладає жорсткі правила «бути кращим за будь-яку ціну».
📍В моменти програшу сина, мама знаходиться в своїх «переносах» Її реакція імпульсивна, емоційна, некерована. Вона сама не розуміє себе.
—————-
✔️ — Ви завжди добре вчилися. А були випадки, коли отримували погану оцінку?
☑️ Дуже рідко. І коли це траплялося, батьки не сварили. Вони просто мовчали, і це було страшно.
Ось воно.
Для цієї жінки поразка дитини означає:
❗️ «Мене не приймуть такою».
❗️ «Я не гідна мати увагу та любовь батьків»
❗️ «Я не така, як інші»
❗️ Відчуття провини та стида.
Від болю цього сорому вона й стала «гарною дівчинкою» для батьків, а потім і для чоловіка.
⸻
P.S. Ця мама вже два роки у терапії.
Проходила сепарацію від батьківських установок.
Шукала себе.
З рештою вийшла на нову цікаву роботу.
Перестала їздити на змагання сина. Навчилася підтримувати себе, а не критикувати.
Прийняття своїх помилок, допомогло легше сприймати невдалі виступи сина.
Навчилася підтримувати дітей в будь яких ситуаціях.
Як наслідок покращилися відносини з дітьми.
Та ще і схудла на 7 кг, без зайвих зусиль.
Бо тримала багато гніву внутрішньо, якій на терапії відпускала.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання