До мене звернулася спортсменка, яка нещодавно змінила тренера. Її запит — підготуватися до змагань, адже їй заважала невпевненість у собі.
Коли ми почали працювати, виявилося, що ця невпевненість посилювалася через страх реакції тренера: на помилку, програш або невдалу спробу. Також спортсменка регулярно стикалася з насмішками на свою адресу.
Я не хочу дискредитувати професію тренера. Як і в будь-якій іншій професії, тут є люди, які виконують свою роботу добре, а є ті, хто може завдавати шкоди.
Але в цій ситуації хочу окремо звернути увагу на роль батьків. Поки дитині не виповнилося 18 років, ви відповідаєте за неї та її психіку.
Якщо ваша дитина стала скута, не впевнена, не хоче йти на тренування, то це ДУЖЕ погані ознаки!!!
Будь ласка помічайте не лише спортивні результати, а й те, як ваша дитина почувається поруч із тренером.
Приниження, висміювання та постійний страх покарання не роблять спортсмена сильнішим. Вони можуть призвести до невпевненості в собі, неврозу і навіть панічних атак.
Для розвитку спортсмена потрібна емоційна безпека. Це не скасовує дисципліни, вимогливості та відповідальності. Але дитина не повинна боятися тренера, його реакції або власної помилки.
Перелік критеріїв ПСИХОЛОГІЧНОГО БЕЗПЕЧНОГО тренера👉
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2026 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання