Потім це “мале” стає злочином, узаконеним рішеннями.
Учора МОК ухвалив рішення допустити спортсменів з Росії та Білорусі під власними прапорами на юнацькому рівні.
Діти та підлітки Росії й Білорусі, за логікою МОК, мають право:
— 📍брати участь у міжнародних змаганнях;
— 📍представляти свої країни;
— 📍приймати міжнародні старти на своїй території.
Тож Спорт — для всіх?
А тепер питання:
а які права мають діти та підлітки України?
Я оприлюднюю офіційні дані 📊
📌 За інформацією Офісу Генерального прокурора України:
• Росія вбила щонайменше 668 українських дітей з початку повномасштабної війни.
• Понад 2250 дітей поранено внаслідок збройної агресії РФ.
❗️А скільки дітей залишилися сиротами?
❗️Скільки втратили домівки, батьків, здоров’я, дитинство?
І ще одна реальність сьогоднішнього дня.
12 грудня, вдень, у місті Шостка Сумської області російські війська атакували дронами спортивну школу, де саме проходили тренування дітей.
Це не метафора.
Це не «політична риторика».
Це — факти.
⸻
Підсумок “світового рішення” МОК:
Діти та підлітки Росії мають право тренуватися, виступати й представляти державу-агресора на міжнародній арені.
‼️Діти України, виходить, мають “право” бути вбитими?
Часи, коли спорт був «поза політикою», давно минули.
Сьогодні рішення МОК — це політичне рішення.
Рішення, яке:
— 📍нормалізує насильство;
— 📍стирає межу між жертвою та агресором;
— 📍фактично легалізує ненависть і вбивство в Україні під прикриттям спортивних цінностей.
І за це мовчання світ ще нестиме відповідальність.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання