Хибні цілі призводять до поразок

Хибні цілі призводять до поразок.

Що таке хибні цілі у спортсменів?
Адже кожен професійний спортсмен готується заради однієї мети:

❗️Стати переможцем
❗️Здобути медаль Олімпіади
❗️Стати чемпіоном Європи чи світу

У професійному спорті цілі чіткі й зрозумілі.
Тоді що ж таке «хибна ціль»?

Це коли спортсмен на перше місце ставить не власне бажання і розвиток, а ось такі формулювання:

👉 Я хочу довести (тренеру, батькам, сусіду, який колись принижував мене), що я можу стати найкращим.
👉 Я стану заможним і зможу переїхати жити в інше місто чи країну.
👉 Я покажу батькові, який пішов від нас, що він помилявся.
👉 Коли стану чемпіоном, заберу маму до себе від батька-алкоголіка.
👉 Я виграю і доведу всім, що я крутіший за них (часто так говорять ті, над ким у дитинстві здійснювали систематичне емоційне насильство).

Ці слова я чую на своїх консультаціях.
Я не вигадую свої тексти — я пишу їх з реальних історій моїх клієнтів і багаторічної практики.

Чому так важливо працювати з такими запитами?

Тому що спортсмени — і підлітки, і дорослі — з подібними цілями приречені на програш.🪫

Це їхній перший мотив. А за цим мотивом стоїть біль. Травма.

А біль від травми — не найкращий союзник на шляху до мети.

Навіть якщо спортсмен досягає перемоги, він опиняється в порожнечі.
Чому? Тому що з часом приходить усвідомлення:

✔️ Немає сенсу щось доводити тренеру чи батькам. Якщо вони не змогли прийняти тебе раніше, перемога дасть лише фальшиве, нещире прийняття.

✔️ Якщо мама обрала жити з алкоголіком, навіть перемога доньки цього не змінить.

✔️ Якщо метою було лише переїхати в інше місце — і це вдалося, далі не виникає бажання досягати більшого, адже ціль виконана й енергії для руху далі немає.

Ще гірше, коли не вдається стати олімпійським чемпіоном чи чемпіоном світу. Тоді настає справжній крах.

Такі спортсмени впадають у депресію, або принаймні в апатію та повну дезорієнтацію: що робити далі, куди йти?
Іноді це навіть призводить до регулярного вживання алкоголю.

Саме тому так важливо з дитинства вчити дітей, підлітків і дорослих спортсменів ставити цілі, пов’язані із собою, а не з іншими людьми. Навіть якщо це найближчі люди.

Ми не можемо змінити інших людей чи їхні думки, якщо вони самі цього не хочуть.

Первинна ціль — це коли ти тренуєшся для себе!

👉Коли ти сам відповідаєш за свій результат.
👉Коли ти прагнеш результату не для того, щоб комусь щось довести, а тому, що це твоє глибоке внутрішнє бажання.

Якщо болить душа — не мовчи. Іди до психолога, до священника, до людини, яка здатна вислухати й прийняти.

Але не витрачай роки свого життя на хибні цілі.
Бо розплата неминуча.
І це — твої роки, які не повернеш ніколи.

І навіть якщо ти не станеш олімпійським чемпіоном, але працював для себе, досягав для себе — ти вже переможець!🏆🏆🏆

Тому що ти отримав колосальний досвід:

📌 Долати труднощі та перешкоди.
📌 Цінувати себе і свою працю.
📌 Поважати суперників та тренерів.
📌 Іти далі, незважаючи ні на що.

Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →