Чи залежить успіх спортсмена тільки від нього самого? Зовсім ні. На початкових етапах становлення атлета майже 80% його успіху залежить від правильної роботи тренера. І лише з роками, коли спортсмен набуває досвіду, цей баланс зміщується до рівного співвідношення 50/50.
Тренер – це не просто наставник, який дає вправи та коригує техніку. Це людина, яка бачить всю картину, розуміє методику, вдосконалює її та розвивається сам. Адже саме тренер має колосальний вплив на свого підопічного.
Чому 80% успіху на старті залежать від тренера?
Тому що саме в дитячому віці закладаються фундаментальні основи – техніка та психологія.
Якщо саме техніку (будь якого виду спорту) побудували неправильно або з грубими помилками,
👉якщо дитину постійно критикували, принижували за кожну помилку,
👉то к 16 рокам ми отримаємо спортсмена, який:
📌невпевнений у собі,
📌постійно себе критикую за кожну помилку,
📌не вірить у власні сили.
До того ж, неправильна техніка потребує довгих років корекції, адже змінити її швидко неможливо.
Наслідки неправильного підходу❗️
У моїй терапевтичній практиці є талановиті, працьовиті спортсмени. Вони готові «пахати», але при першої невдачі чи програшу (що нормально на протязі карʼєри) вони миттєво регресують (повертаються до свого звичного стану-невпевненості в своїх силах)
Вони не витримують психологічного тиску змагань та конкуренції, відчувають постійні невдачі як доказ власної неспроможності.
Що відбувається далі?
📍У більшості випадків ми втрачаємо спортсменів.
📍 У кращому випадку, такому атлету пощастить потрапити до кваліфікованого тренера, який роками збиратиме його по шматочках – і технічно, і ментально.
Тому що Робота тренера – це ювелірна праця.❗️❗️❗️❗️
Що далі?
У наступній частині я розповім про болючу тему – кризу в спорті. (Коли тренер не хоче зростати та змінюватися)
Я розумію, що багато хто буде обурений тим, що я піднімаю питання внутрішньої «кухні» професійного спорту.
Але вважаю цю інформацію важливою для батьків спортсменів, які отримають реальні психологічні травми, булінг, перетренованість, виснаження та вигорання. Такі діти залишають спорт спустошеними, а іноді – навіть зруйнованими фізично та емоційно.
Ми не можемо змінити людей (тренерів), якщо вони цього самі не хочуть, але ми можемо розуміти процеси, щоб вчасно допомогти нашої дитині.
Ця стаття буде про деяких тренерів – не про всіх. Її мета – допомогти батькам вчасно помітити небезпечні сигнали та вжити заходів.
Особисто я – на боці тренерів, які день у день працюють над собою, шукають нові підходи, вдосконалюють методику і буквально по крупицях вибудовують техніку та особистість спортсмена. Це реально важка робота.
Без тренера немає спортсмена.
Частина 3 – вже скоро:
«Антифахівці. Тренери, які калічать дітей».
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання