Тренер та Спортсмен

Знайти талановитого, та працездатного спортсмена це не просто, та ще складніше працювати та будувати з ним/нею відносини які будуть давати свої плоди у вигляді результатів/ досягнень/ та винагород.

Історія знає багато прикладів успішної роботи між тренером та учнем:
💫Кожух Ніна Федорівна та Яна Клочкова;
💫Василій Ломаченко та його батько Анатолій Николаевич Ломаченко;
💫Майкл Фелпс та Боб Боуман та ще багато прикладів.

Що нам показують успішні приклади співпраці тренера та учня?

По першу ставлення учня до тренера.
Повага, дисципліна, довіра та опора на тренера.

Але як ці всі якості зміг побудувати тренер?

Адже самі по собі ці риси не народжуються у спортсмена. Його так виховують батьки та тренер.

Тренер заслуговую на довіру та повагу тому що веде себе з повагою до себе та свого діла.

Постійною працею над тренувальним процесом, вмінням доносити спортсмену, що йому треба зробити ту чи іншу важку роботу.

Психологічною гнучкостью та відсутністю жалості до спортсмена. І водночас він/вона вміють підтримати спортсмена та надихнути на перемогу.

Це все дозволяє спортсмену опиратися та вірити тренеру.
А без віри та довіри в свого тренера не буде великих результатів у спортсмена.

І водночас з гарними прикладами співпраці тренера та учня ми можемо спостерігати АНТИ-приклади- негативний вплив тренера на учня.

1- Коли тренер залишає без підтримки спортсмена на змаганнях.

Змагання це завжди стрес для кожного спортсмена. В стані стресу всі люди регресують (можуть поводитися як діти).
В такому стані спортсмену потрібен доволі підтримуючий, зрілий, витриманий емоційно дорослий (не обовʼязково за віком, а за внутрішньою ознакою) тренер.

Коли тренер сам не тримає стрес, не підтримує, а навпаки навіть не звертає уваги, спортсмени можуть почуватися себе покинутими, та навіть потрапляти у розпач.

Можно довго говорити, що спортсмени виступають для себе, але спортсмен та тренер це єдиний організм. Коли тренер нехтує спортсменом, то йому дуже важко збиратися та «йти у бій» на самоті.

⚡️Коли після невдалого чи іноді навіть вдалого виступу тренер каже:

👉ну так собі, міг би краще (це знецінення старань спортсмена, навіть якщо тренер бачить, що спортсмен міг би краще, то донести це можна по іншому)

👉не розмовляє зі спортсменом, так як учень не виправдав надії та сподівання тренера.
(Так тренер показую спортсмену свою неповагу їм)

👉кричить на спортсмена (так тренер залякую спортсмена, та сам автоматично стимулює страх змагань/програти/помилку у спортсмена)

👉ганьбить при всіх інших учнях чи інших тренерах.

👉вести себе не пристойно (випивати на змаганнях, курити, говорити ненормативною лексикою, обговорювати при учні інших, пліткувати, слідкувати за учнем і т.д)

Такі приклади народжують недовіру у спортсмена, відчуття самотності на змаганнях, та бажання змінити тренера.

Так ми втрачаємо гарних хлопців та дівчат.

Професійний спорт це дуже тісний звʼязок між тренером та спортсменом.

Цей звʼязок важко будувати. Тяжко буває -як тренеру (іноді навіть більше ніж учню), та самому учню.

Учень проходить свої стадії зростання, перехідного віку, бунта, не порозуміння, а тренеру важливо це все враховувати та робити свою роботу.

Це великій труд обох (тренера та учня чи тренера та команди) мати гарні відносини та поважати один одного.

© 2025 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання