Цієї ночі знову були вибухи. Вранці мій чотирирічний син сказав, що йому не страшно — а я відповіла: «А мені страшно». І тоді він заговорив.
Це відео про те, як бути поряд з дитиною — малою, підлітком чи вже дорослою — після важких ночей під обстрілами. Я виросла в спорті й 23 роки була всередині великого тиску, але те, що рятує дитину після страшної ночі, — не методики, а присутність. Тут — про те, що робити батькам, і чому вчителям, репетиторам і тренерам важливо знати це не менше.
Коли ви востаннє казали дитині не «не бійся», а «мені теж страшно, і ми разом»?
🎬 До цього допису в каналі додано відео — дивитися в Telegram.
Цей допис — із Telegram-каналу Ольги Береснєвої «Психологія у спорті». Нові тексти там з’являються першими — підписатися →
© 2026 Ольга Береснєва, beresneva.pro. Передрук чи копіювання — лише з активним посиланням на цю сторінку. Умови використання