Частина 1️⃣
Минулого тижня для мене були дуже морально важкі консультації.
І я знову зловила себе на думці: Може працювати тільки в галузі психотерапії,
ніж як спортивному психологу?!
Бо в психотерапії є контракт між
дорослою людиною і фахівець. Є зона відповідальності самого клієнта та психотерапевта.
А ось підліток, і навіть дорослий спортсмен, дуже часто знаходяться в умовах,
які вони свідомо не можуть змінити або виправити. (Змінити тренера (повірте це ДУЖЕ складне питання, умови, іноді батьків😅)
⸻
Якщо наприклад доросла жінка може усвідомити, що її чоловік агресивний, подавляє, знецінює її —то у неї є вибір: залишатися в цих стосунках і розуміти наслідки чи обрати інший шлях свободи (так це велика робота психологічна, але вона залежить тотально від неї)
А у підлітка-спортсмена (і часто навіть у дорослого спортсмена) іноді немає навіть розуміння, що щось не так.
І в цьому є велика заплутаність та нерозуміння процессу!!!
У спортсмена є лише відчуття:
📍мені погано,
📍я вигорів,
📍я більше не можу, але я йду тренуватися.
І дуже часто —розуміння що «це зі мною щось не так». Бо так сказали батьки чи тренер.
⸻
Коли на консультації ми починаємо розбиратися глибше, з’ясовується:
Що У багатьох таких історіях зламані базові поняття.
Плутають:
✔️дисципліну і жорстокість‼️‼️‼️
✔️повага до тренера і поклоніння тренеру,
✔️відчуття свого стану і “ти мусиш дати результат, інакше ти ніхто”
✔️повага до себе і страх морального знищення.
⸻
Про що я зараз говорю?
Минулого тижня я буквально випала в важкий стан, коли до мене звернулися підлітки 14–16–17 років у вкрай тяжкому психологічному стані.
Цей стан можна описати як:
✔️переддепресивний,
✔️апатичний,
✔️з глибоким переконанням, що проблема в них самих.
І в такому стані вони вже давно.
⸻
Коли я почала уважно розбирати ситуації, виявилося:
у всіх випадках є систематичне психоемоційне подавлення з боку тренера.
Один приклад.
Після поразки тренер 2–3 години кричав на хлопця, пояснюючи, який він нікчемний, що він зрадив команду.
Такі «розмови» повторюються знову і знову.
Хлопець боїться йти на тренування.
Але водночас не хоче кидати спорт.
Батьки кажуть:
«Це його вибір — залишатися чи йти».
І так, батьки знають, що тренер систематично принижує їхнього сина, часто при всіх.
Фактично — знають про емоційне насильство.
⸻
Інша дівчинка.
Вже давно має РХП.
Іноді з’являються думки про суїцид.
Батьки розлучені.
Батькові вона не цікава.
Мама каже:
«Вона все вигадує. Це просто підлітковий вік».
⸻
Ще одна дівчинка.
Закохалася.
І за це тренер почав її переслідувати.
Мститися.
Бо ж, за його логікою, спортсмен має бути солдатом і думати виключно тільки про спорт.
Повідомлення вночі. Постійні Перевірки з боку тренера. Повідомлення в телефоні- «ти де?», «що ти робить» ( поза тренувального часу)
«Розмови» на одинці з 16 літнею дівчиною в машині по кілька годин.
Погрози знищити її як спортсменку якщо вона не буде тотально слухати тренера у всьому.
(В цілому це вже тягне на статю та переслідування та погрози підлітку)
І все це тренер вважає нормою.⛔️⛔️⛔️
⸻
І тепер головне.
Коли я запитую цих підлітків 👉 «де ваші батьки»?
з ким я можу поговорити?
кому я можу сказати, що ваш психологічний стан поганий, вам потрібна допомога, а ще ви систематично знаходитесь в небезпеці?
Я чую:
«Мені не повірять…»
«Батьки все знають»
«Батьки захоплюються тренером і не повірять мені, вони повірять в те що каже їм тренер».
————
У такі моменти мій всесвіт просто перевертається від болю.
⸻
Все буду працювати тільки психотерапевтом, що про це навіть не чути!!!
Але є одне але🔥🔥🔥🔥
Коли я починаю боротися і захищати тих, хто не може себе захистити, а потім читаю їх повідомлення:
«Дякую вам, я вже думала, що це ніколи не закінчиться»
«Дякую, що ви боретесь за наших дітей»
Я повертаюся до реальності.
Закрити очі — не варіант.
Бо саме діти й підлітки — найбільш незахищені.
⸻
Тому я запускаю 3 серії постів і відео,
де буду говорити про те:
✔️на що батькам варто звернути увагу,
✔️де проходить межа між вимогливістю і насиллям,
